Question

Контрольний письмовий твір-опис місцевості (вулиці, села, міста) на основі особистих спостережень і вражень або за картиною в художньому стилі (за складним планом) з використанням відокремлених означень та обставин. Д/з дописати твір-опис місцевості на основі особистих спостережень і вражень в художньому стилі на тему «Вулиця де я живу»

Answer 1

Ответ:

Вулиця, на якій я живу

Правда це чи ні, але кажуть, що на характер людини впливає вулиця, на якій він виріс. Ті порядки, закони чи просто звичаї, які існують чи навіть в яких брав участь на вулиці, назавжди залишаються в твоєму серці і ще десь глибоко в підсвідомості. Це дуже легко і дуже складно пояснювати. Спробую пояснити, те що легше. Є вулиці авторитетні, є давні чи нові, є центральні чи периферійні. Мені здається, багато залежить навіть від того, чи ходить по вашій вулиці трамвай, тролейбус чи маршрутка. Це все впливає на нас, але в який спосіб — то навряд слід пояснювати. А чи варто? Нехай все залишиться такою собі романтичною таємницею у наших душах.

Я народився і виріс на вулиці Бойовій. Мабуть, навіть таксисти не знають, де вона розташована. Це Дзержинський район, Олексіївка. Я живу в приватному секторі. Уся наша вулиця — то суцільні маленькі одноповерхові (рідко двоповерхові) будиночки і місцями хатинки. Взагалі, уся Олексіївка така. Але ближче до вулиці. Назва її, Бойова, трактується легко. У часи другої світової війни тут відбувалися численні бойові дії. Поруч знаходилося, як кажуть старі бабусі, навіть німецьке кладовище. Одразу після війни, район почав заселятися і назви вигадувалися дуже прості: Армійська, Штурмова,. Піхотна, Артилерійська, Бойова.

Моя вулиця дуже красива. Це я кажу не лише тому, що вона моя, а й тому, що це справді так. У нас кожна вулиця має свою особливість: на одній квітнуть каштани, на іншій — яблуні. А, на нашій — абрикоси. Якби вулиці називали пізніше, то назви Абрикосова їй би не уникнути. Впродовж усієї вулиці ростуть абрикоси. Ледь не біля кожного двору. І коли на початку літа дерева цвітуть білими пелюстками, все навколо здається білим, наче це рай. Також наша вулиця має сквер — і там цих дерев безліч: абрикоси, вишні, каштани, сливи, клени, тополі. Але не в цьому головна його особливість. І навіть не в тому, що там часто збираються мешканці вулиці. Для мене він частка тієї території, де минуло моє дитинство. Саме там я ходив ще малечею з батьками, туди я просився погуляти, там бігала більшість дітей нашої вулиці. То були часи, коли я був найщасливішою людиною всесвіту. Я не мав проблем, складних обов'язків, ми всі — діти — робили те, чого бажало серце. Ми були такими безтурботними. У цьому сквері ми проводили цілий день, а якби вночі не хотілося спати, то і ніч. Піжмурки, футбол, ще якісь ігри, назви яких вже не пам'ятаю, — це все приваблювало нас, роблячи щасливими.

Answer 2

Моя вулиця, де я живу, — це справжній дивовижний світ, де кожен куток приховує свою унікальну історію. Вона розташована в тихому селищі, оточена зеленню та квітами, створюючи неповторну атмосферу спокою та гармонії.

Починаючи свою подорож вздовж вулиці, мої очі спостерігають за великими, старовинними деревами, які височать над нами, створюючи природну арку. Їх гілки вплітаються між собою, утворюючи тіні на тротуарах, які свідчать про столітність цих дерев. Кожна осінь це справжнє малюнок, коли листя змінює свої кольори від золотистого до червоного, стелячись по землі, створюючи художній килим під моїми ногами.

Продовжуючи свою подорож, я бачу ряд старих будинків, що вражають своєю архітектурою та деталями. Кожен будинок має свою власну історію, таємницю та незабутній шарм. Їх фасади вкриті барвистими фарбами, а вікна прикрашені вишуканими візерунками. Я завжди захоплююсь, спостерігаючи за кожним будинком, намагаючись уявити, якими вони були в минулому та які історії вони зберігають у своїх стінах.

Під час прогулянки по вулиці, я також звертаю увагу на маленькі крамниці та кав'ярні, які додають живу активність цій спокійній вулиці. Запах свіжої кави та аромат випічки заповнює повітря, привертаючи мою увагу. Люди сміються та балакають, створюючи чудову атмосферу спілкування та дружби.

У кінці вулиці, я зустрічаю прекрасний парк. Там грають діти, весело кричать та сміються. Гойдалки, каруселі та гірки вражають своїм яскравим дизайном, запрошуючи дітей до свого світу мрій та пригод. Я завжди залишаюся на декілька хвилин, насолоджуючись цим безтурботним моментом щастя.

Моя вулиця — це не просто місце, де я живу, а справжній образ мого життя. Вона втілена у моїх спогадах, мріях та враженнях. Вулиця, де я живу, завжди залишиться у моєму серці, надихаючи мене на нові подорожі та пригоди.