Question

- Верба — одне (з, із, зі) найпошир..ніших дерев (у, в) Україні, одне (з, із, зі) найулюбл..ніших (у, в) народі. Нею обсаджували ставки, бер..ГИ річок, дороги, і (у, в) цьому наші предки бачили бе..посередню господарську доцільність: верби укріплюють бер..ги, стримують зсуви, а (у, в) посушл..вих місцевостях зуп..няють піщані заноси. (У, в) всіх місцевостях України колись були пошир..ними тини (з, із, зі) верболозу, а то й вербовий живопліт. Згадаймо пісенне «(У, В) кінці греблі шумлять верби, що я посадила». До речі, для цього досить було вбити (у, в) землю вербовий кілок чи прут.к. Звичай насаджувати верби відомий (з, із, зі) глибокої давн..ни. Народна мудрість давно зауважила: де ростуть верби, там чисті дж..рела води. «Ой (у, в) полі вербич..нька, там стояла кр..ниченька». Або: «Ой на городі під вербою стоїть колодязь (з, із, зі) водою». Верба над ставом традиційна пр..кмета українського села (За А. Кондратюком). -​

Answer 1

Ответ:

Верба — одне з найпоширеніших дерев в Україні, одне з найулюбленіших у народі. Нею обсаджували ставки, береГИ річок, дороги, і у цьому наші предки бачили безпосередню господарську доцільність: верби укріплюють береги, стримують зсуви, а у посушливих місцевостях зупиняють піщані заноси. У всіх місцевостях України колись були поширеними тини із верболозу, а то й вербовий живопліт. Згадаймо пісенне «В кінці греблі шумлять верби, що я посадила». До речі, для цього досить було вбити в землю вербовий кілок чи прут.к. Звичай насаджувати верби відомий з глибокої давнини. Народна мудрість давно зауважила: де ростуть верби, там чисті джерела води. «Ой в полі вербиченька, там стояла криниченька». Або: «Ой на городі під вербою стоїть колодязь із водою». Верба над ставом традиційна прикмета українського села (За А. Кондратюком). -​

Объяснение:

Answer 2

Ось ваш текст з правильними варіантами заповнень:

• Верба — одне з найпоширеніших дерев у Україні, одне зі найулюбленіших у народі. Нею обсаджували ставки, береги річок, дороги, і у цьому наші предки бачили безпосередню господарську доцільність: верби укріплюють береги, стримують зсуви, а у посушливих місцевостях зупиняють піщані заноси. У всіх місцевостях України колись були поширеними тини зі верболозу, а то й вербовий живопліт. Згадаймо пісенне «У кінці греблі шумлять верби, що я посадила». До речі, для цього досить було вбити у землю вербовий кілок чи пруток. Звичай насаджувати верби відомий із глибокої давнини. Народна мудрість давно зауважила: де ростуть верби, там чисті джерела води. «Ой у полі вербиченька, там стояла криниченька». Або: «Ой на городі під вербою стоїть колодязь із водою». Верба над ставом традиційна прикмета українського села (За А. Кондратюком).