Question

. Придумайте до тексту обрамлення ( початок і кінець твору ) Дивосил.Давним-давно одному чоловікові ворожка наворожила, що він помре, якщо доторкнеться до свого сина. Той любив одинака, проте й життям дорожив. Тому звелів відвезти сина у далекі краї, щоб не збувалося оте пророкування ворожки. Лише гінці зрідка доносили вістку про нього.Минули роки. Одного разу батько одержав звістку, що син ходив на війну, був там поранений і зараз лежить недужий, з дня на день смерті дожидає. Запечалився батько. Найняв найкращих лікарів і послав їх рятувати свого безталанного одинака. Проте нічим лікарі зарадити не змогли. Тоді старий батько сам полинув до сина, сльозами обмив його рани. І сталося диво: рани затяглися і син одужав. Щасливий батько обнімав його, пригортав і не міг натішитися, забувши про слова ворожки.Та словам тим належало збутися. І батька не стало. Проте він не помер, а перетворився на дивосил - лікувальне зілля поможіть пожалуста очень нужно!!!!!!!

Answer 1

Відповідь:

Початок:Ішов якось чоловік з роботи до своєї вагітної жінки, аж тут підійшла ворожка до нього і стала пророкувати.

Кінець: Дивосилом тим лікуються і досі та й згадують чоловіка того і прокляття ворожки.

Пояснення:

Answer 2

І обернувся він вітерець, легкий і ніжний, уплівши довкола місця, де стояв Дивосил. І промовив вітерець слова, наповнені мудрістю давніх часів:

"Для того, щоб звільнитися від ворожих пророцтв, Велика сила в серці твоєму повинна жити. Коли любов і віра в душі безмежно горять, Сила дивовижна тобі буде даруватися."

І сильний здібником Дивосил став, Здатний лікувати таємні хвороби і рани, Змінювати природи закони і час, Допомагати відчайдушним і самотнім.

Так плинув час, а Дивосил вірність оберігав, Знаходячи зцілення для тих, хто відчаював. І казали люди, що він - дарунок від вищих сил, Дивовижна історія Дивосила жила в їх серцях назавжди.

І коли важка хвороба або темрява наступала, Дивосил величезним своїм серцем розпалював світло, Лікував душі та тіла, зігрівав їх теплом любові, Бо диво - це не просто слово, а справжнє життя, що вабить нас до кращого завтра.

Отака історія Дивосила, що ніколи не вмирає, Тільки міняється, як вітер, на нові чарівні обличчя. І допоки в серцях є віра і надія, Дивосил завжди поруч, зігріваючи світ своєю добротою.

Згадай же про Дивосила, коли темрява наступає, Нехай його сила в тобі оживає. Бо ти - диво, що світло носиш у собі, Лиш треба вірити, і станеш ти Дивосилом своїм.

І нехай ця історія твоє серце надихне, Дарувати добро і любов там, де треба. Так хай же станеш і ти дивом на цій землі, І звучатиме ім'я твоє - Дивосил - завжди й скрізь.

Так завершується історія Дивосила, Залишається слід у серцях людських назавжди. І хай це обрамлення нагадає нам про важливе, Про силу добра і віри, що живуть у наших душах нескінченно.