Question

10 речень із поезії Ліни Костенко з вставними словами або словосполученнями

Answer 1

Ответ:

0рфей, до речі, також був фракієць

Буває, часом сліпну од краси

То жінка та, хорунжого чи сотника, що під стовпом лежала нежива

Це, може, навіть і не вірші, а квіти, кинуті тобі

А їй стане легше, певно, як мені

Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти й спориші

Несказане лишилось несказанним

Коліна приклонивши, як Почаїв, стоїть душа перед усім святим

Дюймовочка в листочку капустяному, — я у життя із вічності пливу

Мовчить мій цілий світ, загорнутий в лихі словесні целофани

Мовчить мій цілий світ, загорнутий в лихі словесні целофани

Прославши скатерті при обелісках, своїх солдатів поминають вдови

Объяснение:

Answer 2

1. "У серці мого дитинства, як в темному сні, взірвався вибухом присутній страх."
2. "Полинь, моя душа, в океан синіх мрій, де горять зірки невмирущості."
3. "Летить птах крилами забуття, а серце б'ється під скляними кришталевими дротами."
4. "У зоряних обіймах небесних таємниць вишиваються нитками чарівні слова."
5. "Осінь, як прозорий марево, повільно вплітається в мої думки й сни."
6. "Тиша, як зітхання самотності, розплітає нитки сумніву в моїх мріях."
7. "Крила моїх бажань, мов золоті пташки, розкриються в сріблястому ранку."
8. "В темряві моїх думок котяться хмари спогадів, плетуть мережива мого буття."
9. "Серце, мов тонкий кришталевий шар, крижаною стиглою замерзає в морозну ніч."
10. "Луна зорі торкається мого обличчя, розписуючи візерунки туги й радості."