Question

Контракт, укладений між українською організацією (продавець) та німецькою фірмою (покупець), містив положення про застосування до нього німецького права в тому стані, в якому воно діє на момент укладення контракту, і всі відповідні можливі зміни у вибраному праві не застосовуються. Дайте правову оцінку ситуації. Чи можливе неврахування подальших змін у законодавстві згідно з українським правом і доктриною МПрП? Чи повинен український суд визнати дійсність такого вибору сторонами права? Якщо ні, то яке право він повинен застосувати?​

Answer 1

Ответ:

Згідно зі статтею 9 Кодексу законів про приватне міжнародне право України, сторони можуть самостійно визначати право, що буде застосовуватись до їх договору. У цьому випадку, сторони уклали контракт і узгодили, що до нього буде застосовуватись німецьке право в тому стані, в якому воно діяло на момент укладення контракту. Таким чином, цей вибір права підлягає визнанню українським судом, якщо він не суперечить законодавству України.

Щодо питання неврахування подальших змін у законодавстві, то згідно з доктриною МПР, вибір сторін не повинен суперечити принципам громадського порядку країни, до якої він буде застосовуватись. Тому, якщо внаслідок подальших змін у німецькому законодавстві контракт стає незаконним з точки зору принципів громадського порядку України, то український суд може відмовитись визнавати дійсність такого вибору.

Отже, якщо вивчити все законодавство України та з"ясувати, що принципи громадського порядку України не порушуються вибором німецького права, то український суд має визнати його дійсним. Однак, якщо принципи громадського порядку порушуються, то український суд має визнати, що контракт підлягає застосуванню українського законодавства.

Answer 2

Українське право регулює питання вибору права, що застосовується до контракту, згідно з Міжнародним приватним правом України (МПрП). Згідно з цим законодавством, сторони мають право визначити застосовне право шляхом включення в контракт відповідної диспозиції.

Однак, згідно з МПрП України, вибір сторін контракту не може бути зроблений з метою уникнення зобов'язань, які передбачені українським законодавством та які не можуть бути змінені за допомогою вибору іноземного права. Таким чином, якщо контракт містить положення про застосування німецького права "в тому стані, в якому воно діє на момент укладення контракту, і всі відповідні можливі зміни у вибраному праві не застосовуються", таке положення може бути скасоване українським судом.

Згідно з доктриною МПрП, при вирішенні спорів про вибір права до контракту, суд має брати до уваги такі чинники, як об'єктивна зв'язок контракту з певною юрисдикцією, місцезнаходження сторін, місце виконання контракту та інші обставини. Якщо суд вважає, що українські обставини мають суттєвий зв'язок з контрактом, то він може відхилити положення про застосування німецького права та застосувати українське право для вирішення спору.

Отже, український суд може визнати, що положення про застосування німецького права "в тому стані, в якому воно діє на момент укладення контракту, і всі відповідні можлив