Question

Хто такий Тайні і Тім і яка його подальша доля

Answer 1

Ответ:

Левківські або Левковські (пол. Lewkowski, рос. Левковские), а також їх предки Велавські, потім Валевські-Левковські (пол. Walewski-Lewkowski, рос. Велавские або Валевские) — старовинний дворянський рід бояр овруцьких («служивали коньми а въ панцырахъ, посполу зъ бояры Вруцкими»), а пізніше зем'ян і шляхти («ижъ они здавна суть земяне шляхта повету Киевского»)

Объяснение:

При Семені Олельковичу, Велавські за якийсь «виступ» були позбавлені всіх своїх маєтків; але це не повернуло їх у первісний стан. По смерті свого гонителя, вони за допомогою овруцьких старожилів виводять своє шляхетство, отримують назад маєтності і продовжують далі іменуватися зем'янами.[2] Про це свідчить близько 1509 року овруцький пан Немира Грицкевич, що князь Семен, на його [Доротича][3] діда Давида і на його батька Павла і на дядьків його «розъгневався, и отнявъ въ нихъ дедизну и отчизну ихъ» — Валавськ (Єльський район). З останньої чверті XV століття «властной отчизной землёй» Велавських-Левковських залишилися лише сусідні землі на Овруччині — Смольчанська (Левковська і Верповська-Булгаковська), Ловдиковська (Гаєвська), а недалеко с. Скородного — острів Литовський, за які вони безпосередньо служать київському князю або воєводі: «Земяне наши Киевского повету» Левковські разом «зъ братею своею» «во всякихъ речахъ и справахъ своихъ перед судомъ земскимъ албо кгродскимъ киевскимъ справовати се мають, а перед судомъ имъ не належнымъ, яко перед урядомъ замъку Овруцкого и нигде инде не повинни становитися».[4][5]

Родовим гніздом Левківських було село Левковичі на території Овруцького староства, яке, як вотчинну Смольчанську землю, овруцький зем'янин Булгак Белавський[6] (Велавський), підтвердив в 1486 році у короля Казимира.[7] Достовірно невідомо, чи існувало село Левковичі до появи бояр Велавських, хоча за результатами роботи Овруцької археологічної експедиції 1996—2009 рр. — Верпа, Кобилин, Левковичі[8], Можари, Гаєвичі і відносяться до поселень давньоруського періоду (Х—XIII століття), але повноцінні археологічні розкопки там не проводились,[9] на відміну від сусіднього села Збраньки, де виявлена стоянка періоду палеоліту.[10] Перша письмова згадка, власне, про саме село Левковичі відноситься до 1525 року, коли мова йде про молодших синів Булгака, очевидно, вже небіжчиків: «на которои земли два браты седели на имя Нестер а Яшута у Левковичохъ».[11]

В описі Овруцького замку від 1545 року?[12][13], згадується «городня» зем'ян Левківських, «подданных господарскихъ Ширковичъ, Доротичъ а Гаевичъ», за словами ж В. Антоновича, починаючи з 1548 року окремими гілками роду Валевських-Левківських були Верповські і Гаєвські.[14] В актах Литовської Метрики зустрічається ще більш рання згадка про Гаєвичів: від 1510 — «…жаловали намъ тыи бояре Вруцкого повета вилавскии Малко а Андреи Доротичи, а Сенютичи, а Нестер Геивич…»[15] і від 1524 року: «…земълю пустовъскую путъную во Въруцъкомъ повете Вольненицъкую а дворыщо пустое ж в месте нашомъ Вручцъкомъ Зенъковъское, ино к той земъли близскии ся выискали на имя Геевичы а Ложчычы»[16][17]. Прізвище Валевські (Валевські-Левковські) є похідним від топонімічного прізвиська Велавські і не має ніякого відношення до польського роду Валевських.[18][19].

Левківські з гербом Труби (пол. Trąby) були внесені в гербовники Адама Бонецького,[20] Северина Уруського[21], під літерою «Л» в VI частину багатотомної Родовідної книги дворян Волинської губернії і її друкований варіант Список дворян Волинської губернії[ru].[22] Але, з рукописів В. Руліковського відомо, що Левківські до затвердження в російському дворянстві використовували герб Немиричів, Клямри: «Валевські-Левковські герба Клямри. Рід невідомий нашим геральдикам, я бачив підпис і печатку Шимона Валевского-Левковського — войського Житомирського, коморника, генерала воєводства Київського 1721 року. Вавржінець Валевський-Левковський — намісник гродський і земський Київський 1735 року».[23]

Answer 2

"Тайні і Тім" - це назва дитячої книжки, написаної польським письменником Генріхом Сенкевичем. Книга була видана в 1931 році і стала однією з найуспішніших праць автора.

Центральними персонажами книги є двоє дітей - Тайні та Тім. Тайні, хлопчик дев'яти років, є сомуленком із вадами зору та слуху, а Тім - шпрехер, що попав до містечка. Обидва хлопчики потрапляють в аварію, яка змінює їх життя назавжди. Тайні втрачає зір, а Тіма забирають у дитячий будинок.

Після цього, Тайні та Тім виростають в окремих середовищах. Тайні стає сліпеньким, але за допомогою особливих методик навчається читати та розмовляти. Він розвивається і стає високоосвіченою особистістю. Той самий хлопчик, який спочатку був обмежений у своїх можливостях, потім стає відомим письменником і філософом.

Тім також долає життєві труднощі та стає успішним людиною. Він знаходить собі хорошу роботу, відкриває сім'ю та робить кар'єру. Тім завжди пам'ятає про свого друга Тайні та намагається його допомагати, друзі лишаються в житті один одному протягом усіх років.

Отже, подальша доля "Тайні і Тім" - це історія про те, як двоє дітей з різними обмеженнями зуміли пройти життєві труднощі і стати успішними та щасливими особистостями завдяки вірі, дружбі та внутрішній сили.