Question

Література доби Ренесансу, тези

Answer 1

Ответ:

Объяснение:

Відродження, або Ренесанс (фр. Renaissance, італ. Rinascimento) — епоха в історії культури Європи, що прийшла на зміну культурі середньовіччя і передувала культурі нового часу. Приблизні хронологічні межі епохи — XIV—XVI століття. Доба Відродження включає три фази: раннє (XIV ст.), високе (XV—XVI ст.) та пізнє Відродження (XVI — початок XVII ст.). Виникло воно в Італії, а пізніше поширилось і на інші європейські країни — у XV—XVI століттях ідеї Ренесансу поширюються на Францію та Німеччину, а в Англії й Іспанії Відродження припадає ми XVI — початок XVII ст. Визначними представниками цієї епохи и її літературі були Франсуа Рабле, Мішель де Монтень, П'єр Ронсар у Франції, Мігель де Сервантес, Лук де Камоенс в Іспанії, Джованні Боккаччо, Франческо Петрарка в Італії, Джефрі Чосер, Томас Мор, Вільям Шекспір в Англії.

Відмітні риси доби Відродження — світський характер культури та її антропоцентризм (тобто інтерес у першу чергу до людини та її діяльності). З'являється цікавість до античної культури, відбувається ніби її «відродження» — так і з'явився цей термін. Водночас література замість латини почала використовувати національні мови, з'явився інтерес до народної творчості при одночасному зацікавленні античними зразками. Для мистецьких творів цієї доби були характерні ясність естетичного мислення, простота і конкретність.

У ренесансному світогляді сформувався культ людської особистості, людське «Я» утверджувалося як богорівне. Через цікавість до людських потреб митців доби Відродження їх називали гуманістами. Важливою рисою творчості гуманістів було відкриття світу й людини, прагнення до пізнання всього, що пов'язане з людиною, пошуки шляхів до щастя людини. Гуманісти обстоювали право людини радіти й бути щасливою у цьому, земному житті.

Центральною постаттю епохи був митець, який виборював своє право змінювати, вдосконалювати світ за естетичними законами.

         У другій половині XVI ст. на зміну ренесансному мистецтву в Європі приходить маньєризм і раннє бароко.

Answer 2

Література доби Ренесансу була періодом в історії літератури, що настало в Європі у 14-16 століттях. Цей період характеризувався великими змінами у культурі, науці, мистецтві та літературі.

Основними тезами, які можна виокремити щодо літератури доби Ренесансу, є:

1. Відродження античної спадщини: Література Ренесансу стала натхненником античними традиціями, особливо грецькою та римською культурою. Великими класичними авторами, такими як Гомер, Вергілій та Овідій, було надано великого значення.

2. Гуманізм: Ренесансний гуманізм визнавав людину як найважливіший об'єкт. Література цього періоду ставила своїм завданням зрозуміти людину, її пристрасті, раціональність та духовність.

3. Релігійна тематика: Незважаючи на світський характер Ренесансу, релігійні теми все ще залишалися на передньому плані. Багато творів цього періоду присвячені релігійним питанням, зокрема впливу Реформації та протестантської Церкви.

4. Реалізм та гумор: Література Ренесансу мала реалістичний підхід та поєднувала серйозність з гумором. Твори часто відображали реальне життя, а також використовували іронію та сарказм.

5. Розвиток жанрів: Ренесанс сприяв розвитку різноманітних жанрів. Особливо популярними були поезія, драма та проза. Багато визначних поетів того часу таких, як Вільям Шекспір та Данте, створили незабутні твори у цих жанрах.

Описані тези дають загальне уявлення про літературу доби Ренесансу. Вона була часом новаторства, відродження традицій і змін, що привнесли багато нових ідей та концепцій у світову літературу.