Question

Цитати Енея з Енеїди

Answer 1

Ответ:

Еней кричить, що "я Нептуну

Півкопи грошей в руку суну,

Аби на морі штурм утих"

***

"Коли б, — каже, — умер я в Трої,

Уже б не пив сеї гіркої

І марне так не волочивсь"

***

Тут плюсь — Еней, як будто з неба:

"Ось, осьде я, .коли вам треба!

Дидоні поклонюся сам".

***

"Як можна швидче укладайтесь,

Зо всіми клунками збирайтесь,

До моря швендайте якраз!"

***

Сказав: "Нехай їй вічне царство,

Мені же довголітнє панство,

І щоб друга вдова найшлась!"

***

"Панове, знаєте, трояне

І всі хрещенії миряне,

Що мій отець бував Анхиз,

Його сивуха запалила

І живота укоротила,

І він, як муха в зиму, зслиз.

"Зробити поминки я хочу,

Поставити обід старцям —

І завтра ж — далі не одстрочу.

Скажіте: як здається вам?"

***

Закашляв, чхнув і стрепенувся:

"Давайте, — крикнув, — пить тепер".

***

Еней же на ввесь рот кричав:

"Хто в бога вірує — ратуйте!

Рубай, туши, гаси, лий, куйте!

А хто ж таку нам кучму дав?"

***

"Гей ти, проклятий стариганю!

На землю з неба не зиркнеш,

Не чуєш, як тебе я ганю,

Зевес! — ні усом не моргнеш.

На очах більма поробились,

Коли б довіку посліпились,

Що не поможеш ти мені.

Чи се ж таки тобі не стидно,

Що пропаду, от лиш не видно?

Я ж, кажуть люди, внук тобі!

53 А ти з сідою бородою,

Пане добродію Нептун!

Сидиш, мов демон, під водою,

І зморщившись, старий шкарбун!

Коли б струхнув хоть головою

І сей пожар залив водою —

Тризубець щоб тобі зломивсь!

Ти базаринку любиш брати,

А людям в нужді помагати

Не дуже, бачу, поспішивсь.

54 І братик ваш Плутон, поганець,

Із Прозерпиною засів,

Пекельний, гаспидський коханець,

Іще себе там не нагрів?

Завів братерство з дьяволами

І в світі нашими бідами

Не погорює ні на час.

Не посилкується німало,

Щоб так палати перестало

І щоб оцей пожар погас.

55 І ненечка моя рідненька

У чорта десь тепер гуля;

А може, спить уже п'яненька

Або з хлоп'ятами ганя.

Тепер їй, бачу, не до соли,

Уже, підтикавши десь поли,

Фурцює добре навісна.

Коли сама з ким не ночує,

То для когось уже свашкує,

Для сього тяжко поспішна.

56 Та враг бери вас, — що хотіте,

Про мене, те собі робіть;

Мене на лід не посадіте,

Пожар лиш тілько погасіть;

Завередуйте по-своєму

І, будьте ласкави, моєму

Зробіте лихові кінець.

Пустіть лиш з неба веремію

І покажіте чудасію,

А я вам піднесу ралець".

***

"Трохи мене ти не морочиш,

Не розчовпу, що ти пророчиш, —

Еней Сивиллі говорив: —

Диявол знає, хто з вас бреше,

Трохи б мені було не легше,

Якби я Феба не просив.

23 Та вже що буде, те і буде,

А буде те, що бог нам дасть;

Не ангели — такії ж люди,

Колись нам треба всім пропасть.

До мене будь лиш ти ласкава,

Услужлива і нелукава,

Мене до батька поведи;

Я проходився б ради скуки

Побачити пекельні муки,

Ану, на звізди погляди.

24 Не перший я, та й не послідній,

Іду до пекла на поклон:

Орфей який уже негідний,

Та що ж йому зробив Плутон;

А Геркулес як увалився,

То так у пеклі розходився,

Що всіх чортяк порозганяв.

Ану! Черкнім — а для охоти

Тобі я дам на дві охвоти...

Та ну ж! скажи, щоб я вже знав".

***

"Здорова! — глянь...

де ти взялася?

І ти, сердешна, приплелася

Із Карфагени аж сюди?

Якого біса ти спеклася,

Хіба на світі нажилася?

Чорт мав тобі десь і стида.

103 Така смачная молодиця,

І глянь! умерла залюбки...

Рум'яна, повна, білолиця,

Хто гляне, то лизне губки;

Тепер з тебе яка утіха?

Ніхто не гляне і для сміха,

Навік тепер пропала ти!

Я, далебі, в тім не виною,

Що так роз'їхався з тобою,

Мені приказано втекти.

104 Тепер же, коли хоч, злигаймось

І нумо жить так, як жили,

Тут закурім, заженихаймось,

Не розлучаймось ніколи;

Ходи, тебе я помилую,

Прижму до серця — поцілую..."

***

"Скажи ж, моя голубко сиза, —

Іще Еней яги спитав. —

Чом батька я свого Анхиза

І досі в вічі не видав?

Ні з грішними, ні у Плутона,

Хіба йому нема закона,

Куди його щоб засадить?"

***

Хваліте,-крикнув,-братця, бога!

Гребіте дужче якомога,

От Тибр перед носом у нас,

Ся річка Зевсом обіщана

І з берегами нам оддана.

Греби!— от закричу шабас!"

***

Еней кричить: "Моя тут воля,

І кілько оком скинеш поля,

Скрізь геть настрою городів".

***

Объяснение:

Answer 2

"Аудет від жалю на війну піти, діточки! Туди де вітрів бурян погонить своїх китів Ми вийдем десь ми з моря, понурі вітрила."

Це одна з відомих цитат з "Енеїди" Вергілія. "Енеїда" - епічна поема, що розповідає про пригоди Енея, легендарного героя інтерпретованого як лідера троянців, який вижив після падіння Трої та подорожує до Італії, де засновує місто Рим.