Question

твір на тему Чарівний світ дитинства на прикладі повісті М. Стельмаха "Гуси-лебеді летять". або Що для мене справжній скарб (за твором О. Стороженка "Скарб"). Прошу​

Answer 1

Жили собі заможні чоловік та жінка, у яких всього було доволі. Свого єдиного сина, якого звали Павлусем, вони надмірно опікали й пестили, особливо мати. Усе, що забажає, виконували, не давали й пилинці впасти.

Навіть коли він вже став великим, мати годувала його сама. На вулицю майже не випускала свого єдиного синочка, бо боялася, що він може застудитися, чи отримати сонячний удар. В неділю, коли вони ходили на церковну службу, мати оберігала синочка, щоб хто його ненароком не штовхнув. А ввечері сама роздягала Павлуся, співала йому колискову про котика. Іноді батько сварився на жінку за таку надмірну опіку, він хотів, щоб син ходив у школу. Та загалом покірна і спокійна жінка починала кричати, могла навіть за ніж вхопитися, коли розмова заходила про її Павлуся.

Доріс Павлусь до парубка, зробився гладким та опецькуватим, тільки руки в нього білі й ніжні, як у панночки, бо ніколи роботи не знали, не брав до рук він навіть віника. Чоловік картав жінку — навіщо такого лінивого виростили, що з ним буде, як їх не стане. Мати відповідала, що на все воля Божа, якщо Бог дасть йому щастя, то він буде жити краще за них.

Було вже Пвлусю за двадцять, а на вечорницях він не був ні разу, бо мати боялася за нього, говорила, що там лише самі п’ яниці та розбишаки, казала, що сама знайде йому хорошу дівчину.

Якось Павлусь уночі розвередувався — захотів меду. Мати побігла по селу шукати меду в страшну заметіль, ледве випросила у людей. Прибігла, а синок уже й спить. Через той мед занедужала мати, й не стало її. Згодом й батько помер.

А Павлусеві все одно добре. Стали за ним доглядати наймит і наймичка, що їх господиня просила колись. Не встиг він очі розплющити, як перед ним вже стояла смажена курка або качка.  Щастя, як горох, так і сипалося на парубка. У господарстві лад, прибуток, відкрили навіть шинок із лавкою. Павлусь тільки їсть та спить, ліньки й повернутися, не те що на вечорниці йти.

Приходили до Павлуся сільські парубки, вмовляли його погуляти з ними, на що той відповідав, що якби вечорниці під його хатою були, то можливо і пішов би. Хлопці розповідали, що на вечорниці приходять дуже красиві дівчата, але Павло лише відповідав, що він бачив їх достатньо у своїх снах.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/o-storozhenko-skarb-skorocheno

Якось на Зелені свята зібралися парубки йти шукати скарб. Вирішили попросити Павла, щоб він пішов із ними на щастя. Той не “хотів і сказав, що як Бог дасть, то й у вікно вкине.”

Ходили хлопці до вечора, нічого не знайшли. Аж бачать — лежить дохлий хорт. Вирішили взяти його на дрючок та й укинути Павлові у вікно заради жарту. Так і зробили. Кинули у вікно того хорта, а з нього як посипляться дукати! Парубки хотіли забрати, а наймит не дав. І Павло сказав, що це йому Бог щастя у вікно вкинув, як він і казав.

Щастя й далі не полишало Павлуся. Знайшлася хороша дівчина, одружилися вони, народилися у них гарні діточки, працьовиті та слухняні, а не такі, як їх батько. Помер Павлусь уві сні.

Що ж таке щастя, кого можна вважати щасливим? Є такі, що звуть щасливими таких, як Павлусь, котрі увесь свій вік ні про кого й ні про що не дбають; таких, які мають багато грошей і стережуть їх, як Рябко на ланцюгу. А по-моєму, той тільки й щасливий, хто другому не заздрить, кого Бог благословив на добрі діла. Заздрять декотрі щастю Павлуся, а от стати б ним і не хотіли.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/o-storozhenko-skarb-skorocheno

Answer 2

Чарівний світ дитинства у творах М. Стельмаха та О. Стороженка

Дитинство – це період, коли світ виглядає як найяскравіший і найчарівніший казковий край, де кожен день приносить нові відкриття та незабутні емоції. Твори українських письменників М. Стельмаха та О. Стороженка – це яскраві приклади того, як дитячі серця відчувають цей чарівний світ.

У повісті М. Стельмаха "Гуси-лебеді летять" ми потрапляємо до світу природи, де гуси-лебеді стають символами вільності та невичерпної уяви. Ця історія розповідає про пригоди дітей, які вирішили піти в подорож за горизонт, де їх чекають неймовірні зустрічі та випробування. Це оповідання нагадує нам, що у світі дитинства кожен куток може приховувати чарівність і таємницю, яку важко знайти в дорослому житті.

У свою чергу, твір О. Стороженка "Скарб" вчить нас цінувати найцінніше, що маємо – дружбу та взаєморозуміння. Діти цієї історії вирушають у пошуках скарбу, але виявляють, що найважливіший скарб – це не матеріальні цінності, а взаємні почуття, які дарують нам тепло та радість.

Дитинство – це час, коли ми можемо вірити в чудеса, коли кожен день – це неймовірна подорож у світ фантазії та незабутніх вражень. Твори М. Стельмаха та О. Стороженка нагадують нам про те, наскільки важливо зберігати цей чарівний світ у своєму серці, навіть коли ми вже виростаємо. Ці історії надихають нас ділитися теплом і розумінням, зберігати у собі віру в дива та долати буденність, шукаючи справжній скарб – у почуттях, які зростають разом з нами.