Question

Складіть оповідання)Пожалуйста,очень нужно,срочно!) 

Answer 1

                                  Справжні друзі

   Що це за гамір надворі? Невже знову пташки бавляться в пухнастому сніжку? Так, і дійсно, маленькі та прудкі вони літають навипередки з вітром та сніговієм, над садком у пошуках поживи.

    У  дворі  нашого будинку росте горобина. Давно вона росте, гордлива ті іноді журлива  красуня, з солодким червоним намистом. Кожної зими сніжок ніжно додає до її намиста, срібний свій оксамит. Я  навіть не пам"ятаю коли її там  ще не було. Стара вона та розлога. Ніби царівна усьго саду. Останнім часом до неї часто прилітають маленькі друзі - птахи. Щось щебечуть, звеселяють її, розказують про свої пригоди...

   Ось і сьогодні стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким  деревом.

- Люба горобино, як ми вдячні тобі, що в золоті осені ти не забула про нас і приберегла  свої ягідки, наше улюблене ласування.

-Так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках, струшуючи маленькі сніжинки.

-Ні, це не ви мені дякувати повинні, а я вам - ніжним голосочком відповіла садова царівна. -Якби не ви, мої маленькі, весною гусінь поїла б мої ніжні листочки, пахучий цвіт би осипався і не було б ягідок. Так я й стояла б в зажурі весь час.

-Та ми ж друзі! І завжди будемо допомагати  один -одному! Ти для нас, як матінка- годувальниця, ми ніколи не забудемо твоєї щедросі - весело зачиркали пташеки. - Тепер жодного дня більше не буде, коли б ти журилася. Завжди прилітатимемо ми, твої помічники й розрадники.

 

Answer 2

Звідкись з далекого місця, на горизонті з'явилася маленька краплинка світла. Вона росла, розгортаючись в чарівний рожевий сонцезакат. В цей момент серце Джулії затрепетало від захвату.

Вона була на самоті, гуляючи по найкрасивішому пляжу на світі. Пісок був білий, як сніг, а океан ніжно обнімав його гладкою хвилею. Джулія не могла повірити, що така краса існує насправді.

Пару років тому вона попала на цей острів, який вважали загубленим. Злітний літак, на якому вона летіла, аварійно приземлився вдалині від берега. Щасливо всі вижили, але були відсічені від цивілізації.

Джулія вирішила залишити минуле позаду і почати жити на цьому прекрасному місці. Вона навчилася рибалити, збирати фрукти та овочі, і веде тихий, але щасливий спосіб життя.

Сьогодні була особлива день для Джулії. Вона відчувала, що щось важливе має статися. З сонцем за горизонтом, вона повернулася до свого простого оселі. Там, на піску, чекала літера, яку вона знайшла за порадою свого єдиного друга на острові - старого маяка.

"Знову зміни?", подумала Джулія, розгортаючи листа. В ньому було відомо, що з острівка можна вийти, і з'явився спосіб повернутися додому.

Джулія подумала про своє життя на острові. Вона навчилася бути сильною, навчилася бачити красу в найпростіших речах, і знайшла спокій, який ніколи не відчувала на шумному місті.

Але те місце, де її родина і друзі, відчуття домівки, і всі втрати чекали її, завжди залишалося в її серці. І тепер, коли їй надали можливість повернутися, вона вирішила, що це час вибору.

На наступний ранок Джулія піднялася, подивилася на море, і зрозуміла, що, хоча і готова повернутися, острів завжди залишиться в її спогадах. Він навчив її багато важливих речей, і вона завжди буде дякувати йому за це.

Знову на горизонті з'явилося сонце, і воно світило так яскраво, ніби вітало її рішення. Джулія вирушила в новий світ, зберігаючи в серці спокій і навчену тут мудрість. На її обличчі був посмішка, бо вона зрозуміла, що дорога назад завжди буде відкритою, а спогади про острів назавжди будуть частиною її життя.