Question

Твір на тему добро і краса основа людини на землі

Answer 1

Безсмертя та добро вічність і краса - основа життя людини на землі (за повістю Віктора Близнеця (Звук павутинки)

Талановитий український письменник В. Близнець, безумовно, був дитячим письменником. Його герої вміють мріяти, бачити навколишній світ і розуміти його, таким постає перед нами головний герой повісті «Звук павутинки» Льонька. В повісті діють небагато персонажів, проте світ, змальований письменником, є широким та неосяжним, чарівним та загадковим.

Детально пам’ятаючи все з дитинства Віктор Близнець описав це в своїх творах. Згодом пригадуючи своє щасливедитинство письменник напише: «Мені, так би мовити, пощастило: я належу до того покоління, якому діставсяшматочок безмежно радісного довоєнного дитинства». Пам'ятав і безкраї сиві полинові рівнини, і безмежне високе небо. Степ і небо назавжди увійшли в душу майбутнього митця. А ще була замулена річечка й вигін, де випасали худобу, грали з хлопчаками у війну та гасали наввипередки на конях.

Всеукраїнська слова прийшла до В. Близнеця після написання ним повісті «Звук павутинки» (1970). Саме цей твір змусив критиків говорити про автора як про одного з найяскравіших дитячих письменників України.

Головний герой повісті Льонька був дитиною незвичайною, його навколишній світ населений дивними звуками,явищами, істотами: він бачить срібного чоловічка, який не боїться Сопухи, він чує звук павутинки, він дружить,як із живим, із собакою Рексом, що його давно вбив сусід Глипа. Розкриваючи язичницьке світобачення дитини,письменник проникає в таїну світової гармонії, в якій існує Льонька.

Проте таке світобачення має ще один персонаж твору – Льоньчин дорослий приятель Адаменко, або Адам. Він невтратив дитячої здатності бачити й розуміти цей світ. Смерть Адама (він помирає від променевої хвороби) – якнаслідок (чи кара) за досліди й створення «атомного сонця» – для Льоньки не лише страшна трагедія, а й урокспокути, прозріння, самозречення.

В своїй повісті автор показує, що і серед дорослих є ті, які чують «звук павутинки»: не втратив дитячої здатності бачити й розуміти цей світ Адаменко, юний науковець, що прибув до баби Сірохми, як він сам каже, «помирать». Адам вбирає останні дні, часи життя в себе, як губка. Може, передчасне очікування смерті розбудило в дорослій людині дитяче сприйняття світу?

В. Близнець розуміє необхідність говорити з нашим поколінням про найважливіше – життя і смерть, правду ікривду, любов і ненависть...

З неприхованим смутком В. Близнець пише, вкладаючи в уста Ніни сумні слова: «Так, ти забудеш мене... У менедрузів багато було, вони повиростали, купили собі мотоцикли, транзистори, квитки на футбол. І коли я приходжудо них у гості, вони дивляться на мене сонними очима і не впізнають». Цими рядками автор закликає бути більшлюдяним, цінувати життя, воно таке швидкоплинне.

Світ для героїв Близнеця – Льоньки, Адама та Ніни живий, неповторний та мінливий, бо самі вони живі. Вонимають живе серце, яке не охололо від зла або буденщини, а і горить-палає вогнем, реагує на все щиро табезпосередньо. «Звук павутинки» вчить нас, що дива та краса у світі є, тільки треба цінувати їх, вміти помітити, відкрити для себе.

Автор також і нас, читачів, голосно закликає залишатися в душі назавжди дітьми, сприймати світ незвичайним ігарним, кольоровим. Цим повість В. Близнеця споріднена з віршем Л. Костенко «Кольорові миші». Тож не даймовмерти в нашій душі звуку павутинки!

Безумовно, всі герої твору – добрі, мрійливі й дуже відповідальні. Давайте візьмемо для себе все те найкраще, що мали вони у душах і серцях!Безсмертя та добро вічність і краса - основа життя людини на землі.

Answer 2

Добро і краса – основа людини на землі

У світі, де існує безліч різних людей з різними поглядами та цінностями, може здатися, що знайти єдину основу, що об'єднує всіх нас, неможливо. Але я переконаний, що добро і краса – ось ті високі принципи, які є універсальними для всіх і становлять основу людини на землі.

Доброта – це не лише вчинки, а й стан душі, що виявляється у турботі про інших, вмінні розуміти і співчувати. Коли ми проявляємо доброту, ми зрозуміваємо, що вся людська родина пов'язана спільною долею і взаємозалежністю. Світ навколо стає кращим, коли кожна людина принесе у нього свою маленьку частинку добра – допомагаючи іншим, роблячи добрі справи та даруючи посмішки.

Краса – це не лише естетичність зовнішності, але і внутрішня гармонія та чистота. Коли людина живе у гармонії з природою, іншими та самим собою, вона стає прекрасною навіть без зовнішньої краси. Істинна краса полягає у розумінні важливості духовних цінностей, в пошуку знань і мудрості.

Добро і краса взаємопов'язані та взаємозалежні. Добрі вчинки прикрашають душу людини і роблять її прекрасною. Коли ми прагнемо до краси, ми збагачуємо себе духовно і стаємо добрішими.

Потрібно зрозуміти, що доброта і краса – це не щось віддалене і недосяжне. Вони починаються з нас самих і можуть проявлятися у найпростіших речах – у посмішці, уважному слові, вистряганому за столом. Дрібні добрі вчинки можуть викликати хвилю великих змін у світі.

Ось чому важливо прагнути до добра і краси в собі та в інших. Коли ми об'єднуємося навколо цих універсальних цінностей, ми створюємо спільноту, де кожен може розкрити свій потенціал і стати кращою версією себе. Ми будуємо гармонійний світ, де кожна людина знаходить своє місце і сенс життя.

Тож, нехай добро і краса стануть основою нашого буття на землі. Нехай вони будуть маяками, які ведуть нас у світле майбутнє. Нехай кожен з нас робить свій внесок у створення кращого світу, де кожен має можливість розкрити свою доброту та прекрасну душу.