Question

60 балів !!! Введення власних образів у портрет, інтер'єр, пейзаж повісті "Маруся"

Answer 1

Письменник розкриває поетичність і ліризм її душі, яка так щиро й довірливо розкрилася в коханні до Василя. Зовнішня і духовна краса Марусі ідеалізовані письменником) Маруся слухняна, покірна, працьовита і релігійна, поважає своїх батьків, старанно працює. Не ходила Наумова донька гуляти з дівчатами ні на вулицю, ні на вечорниці й іншим не радила цього робити. У характері героїні втілюється ідеал скромності. Їх внутрішній світ сповнений великих почуттів, душевної краси. Дівчина прагне щастя. Сільська дівчина Маруся «викручується» перед матір’ю, соромливо приховуючи перші побачення з коханим, «як ясочка» милується своїм Василечком, червоніє, «як калина», тріпочеться, «як тая рибонька», коли б їй крила, «полетіла на край світу». Слухняна і покірна, Маруся зважилась благати батька зглянутись на неї, не губити її щастя і видати заміж за Василя. Вона вибухає незборимою силою кохання: «Таточку, голубчику, соколику, лебединку! Матінко моя ріднесенька! Утінко моя, перепілочко, голубочко! Не погубляйте свого дитяти; дайте мені, бідненькій, ще на світі пожити! Не розлучайте мене з моїм Василечком». Але майнова нерівність насамперед стала непереборною перешкодою до її одруження. Сумне життя настало для Марусі без Василя, який пішов на заробітки, щоб звільнитися від солдатчини. Вона журиться, ночей не досипає, уболіває за долю свого коханого. Маруся ніжно і палко закохана, протее знаходить в собі силу волі, щоб не зустрічатись з Василем до сватання без відома батьків. Прощаючись із Василем, який їхав на заробітки, Маруся пророчить собі смерть: «Василю! На кладовищі мене покидаєш, на кладовищі мене й знайдеш! Поминай мене, не удавайся в тугу… прощай на віки вічні!.. Там побачимось!» Героїня стала безвільною, занепала духом, втратила працездатність, нудьгує. Одного разу вона пішла у бір по гриби, змокла під холодним дощем, застудилась і незабаром померла. В останні хвилини, перед смертю, Маруся не скражиться на свою долю і не шкодує за втраченим життям, а батькам радить не вболівати, щоб не розгнівати Бога.
выбери что то из этого

Answer 2

"Маруся" – повість Івана Франка, написана у 1881 році. Це художній твір, в якому автор зображує соціальне й етичне становище українського суспільства в другій половині ХІХ століття. На фоні цих основних тем в повісті відтворюються також образи портретів, інтер'єрів і пейзажів. Давайте розглянемо деякі з них.

1. Портрет Марусі - центральний образ у повісті. Маруся - молода селянка з невеселим минулим. Вона зображується як приваблива, але сумна дівчина, яка турбується про свою репутацію та моральне становище. Вона символізує страждання і жертовність простої української жінки того часу.

2. Портрет Петра - друга значуща фігура у повісті. Петро - молодий селянин, що виявляється справжнім коханцем Марусі. Він щиро прагне змінити своє життя і долю, збагатіти, щоб виправдати любов Марусі. Він символізує молодь, яка мріє про краще життя.

3. Пейзажі села - Франко детально описує сільську місцевість та природу. Він передає настрій та колорит селянського життя, що допомагає читачеві відчути атмосферу українського села того періоду.

4. Інтер'єр сільського хати - Франко створює живий образ звичайної хати селянина. Тут показані їхні звичаї, культура, простір, у якому вони живуть. Це допомагає глибше зрозуміти життя та проблеми героїв.

5. Портрет Максима Степановича - це один із найцікавіших персонажів у повісті. Він - багатий поміщик, що займає важливе місце в суспільстві. Його портрет допомагає відтворити образ патріархальної системи та конфліктів між верхівкою та простим народом.

У повісті "Маруся", Франко майстерно використовує образи портретів, інтер'єрів та пейзажів, щоб передати різні аспекти українського суспільства. Вони глибоко впливають на читача, розкриваючи емоції та ставлення персонажів до світу навколо них.