Question

Напишіть твір на одну з тем: "Якби ми вчились так,як треба,то й мудрість би була своя...","Нема на світі України,немає другого Дніпра.Чого ж премося на чужину...","Борімося й поборемо,нам Бог помагає..."

Answer 1

Відповідь: Що вам більше сподобається: їсти власний, цілий шматочок торту, чи доїдати за кимось? Здається, відповідь очевидна. Чому ж тоді ми постійно обираємо роль «доїдаючих»? Сучасний медіапростір заповнений «секретами успіху» від різних людей. Там тобі і мільйонери-бізнесмени, і актори, – на будь-який смак і колір. У просторі ж соціальному все популярнішими стають різноманітні тренінги, курси розвитку особистості та інші, на перший погляд, корисні і повчальні заходи. Проте варто зрозуміти, що, як кажуть, «неможливо навчитись робити стільці, не зробивши жодного». Надзвичайно важко навчитись робити будь-що, не допускаючи помилок, обираючи ідеальний алгоритм, вже побудований кимось.

Саме через це наше покоління першим зіткнулося зі стратегію «не виходить – відкинь». Нас оточує суцільний шар методів, способів, порад, що діють лише до першого збою, а потім відкидаються як недієві та замінюються іншими із загальної купи. Так і проходить процес становлення особистості – у метаннях з одного курсу її розвитку на інший, з життя за правилами Фредді Мерк’юрі у стрімку ріку доль Джейсона Стетхема та Фаїни Раневської. Ми дорослішаємо, лише розвиваючи в собі комплекс «недо» – недороблені, недоформовані, недорозкриті. Ми жаліємося, що обрали не свій шлях, поступово перетворюючись на типового зомбованого споживача, який вже переступив межу невдоволеності і, забувши колишні ідеали та прагнення, ходить на роботу, яку б ніколи сам не обрав, дивиться по телевізору шоу, які ніколи б не вважав розважальними і гірко зітхає перед сном, думаючи про нездійснене та нездійсненне.

Наш шанс – це «пуста кімната» ідей. Нам не потрібні надкушені торти. Нам потрібне щось своє, суто особисте, за що ми можемо вхопитися, як за соломинку, яка витягне нас із цієї ями чужих доль. Відкладемо в бік фотоапарати, з якими нам не дано навчитися працювати, винесемо на смітник постери кумирів разом з їхніми порадами, забудемо чужі мрії. І тоді, в цій спустілій кімнаті, ми залишимось наодинці із собою, із власними правилами і прагненнями.

Пояснення:

Answer 2

Тема: "Якби ми вчились так, як треба, то й мудрість би була своя..."

Мудрість завжди була однією з найбільших цінностей, яку кожен із нас прагне здобути. Але чи завжди ми навчаємося так, як треба? Часто здається, що наша освіта та зусилля не завжди відповідають нашим справжнім потребам у мудрості.

Якби ми вчились так, як треба, то можливо, мудрість була б своєю, ближчою і доступною для кожного. Мудрість не обмежується лише знаннями, які ми отримуємо у навчальних закладах. Вона включає в себе розуміння життя, моральні цінності, вміння розв'язувати проблеми та приймати важливі рішення.

Сучасна освіта, безумовно, має важливе значення, але існують і інші шляхи до мудрості. Мудрість може бути набута через досвід, самостійне вивчення, спілкування з людьми, які мають багатий досвід у різних сферах життя.

Ми також повинні навчати дітей цінності мудрості та сприяти їхньому розвитку не лише як учнів, але і як індивідів. Навчати їх роздумувати, аналізувати, бачити зв'язки між різними аспектами життя та вирішувати проблеми не лише з технічної точки зору, але і з моральної та етичної.

Мудрість - це скарб, який ми маємо прагнути здобути протягом усього свого життя. Якби ми вчились так, як треба, то цей скарб був би доступний для кожного з нас, і ми б могли приймати рішення та кроки у житті з більшою мудрістю та розумінням. Тому, нехай ми завжди намагаємося вчитися так, як треба, і дарувати собі можливість рости в мудрості кожен день.