Question

Написати роздуми про поезію "Мені однаково..." з точки зору сучасно.Будь ласка.​

Answer 1

Ответ:

Вірш “Мені однаково” входить до циклу “В казематі”, який створений в умовах ув’язнення поета як учасника Кирило-Мефодіївського братства. У цьому творі, написаному Т Шевченком у передчутті жорстокого присуду, звучать мотиви неволі, стійкої громадянської позиції, уболівання й туги за Україною. За жанром це громадянська лірика.

Темою твору є роздуми ліричного героя над долею України. Ідея – ствердження саможертовності в ім’я України – розкривається через зміст усього твору  розмірковуючи про власну долю, неначе на терезах совісті, виважує пріоритети між власною долею й долею рідної землі, безкомпромісно обираючи найдорожче.

Але дуже важко повірити у його байдужість щодо причетності до рідної України: “Мені однаково, чи буду // Я жить в Україні, чи ні”. Для поета рідна земля була святою, він так щиро її любив! Але його життєвий шлях несе на собі відбиток довгого перебування у кріпацькій неволі – “На нашій – не своїй землі”. Та перед цими рядками є й інші: “На нашій славній Україні”. З одного боку, Україна славна і наша, а з іншого – все-таки, “не своя”, бо невільна, сама собі не належить. Гадаю, саме в цьому парадоксі й міститься геніальна тема твору: вражаюче глибоке відображення трагізму людини, яка так багато зробила для своєї Батьківщини, але нараз відчула, що через певні обставини від її праці може не залишитися й “малого сліду”.

Умисне лукавить поет і тоді, коли пише, що “малого сліду не покину” на Україні і що його “не пом’яне батько з сином”. Навіщо ця “маска” ліричного героя, який робить заяви, що можуть викликати у читача підозру щодо його щирості?

На це питання я знайшов відповідь тільки тоді, коли зрозумів, що ці запевняння поета про власну байдужість до того, чи буде він жити в Україні, чи ні, чи згадуватимуть його на рідній землі, чи не згадуватимуть, – все це для того, щоб наголосити: Шевченкові, звісно, не однаково.

Важливость останніх п’яти рядків:

Та не однаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую збудять…

Ох, не однаково мені.

У цих рядках Кобзар надзвичайно точно передбачив головну проблему української нації, що, мов меч, висить над нею вже кілька століть і яка стала чи не найзлободеннішою проблемою сьогоднішнього дня: окраденість розбудженої в огні революційних перетворень України, окраденість у час її оновлення та відродження. Тому я з повним правом вважаю поезію “Мені однаково, чи буду…” зверненням-попередженням сучасному поколінню українців.

Объяснение:

Answer 2

Поезія "Мені однаково..." написана у 1924 році Миколою Зеровим і стала одним з найвідоміших його віршів. Вона відноситься до періоду українського модернізму й відображає тодішній стан духовного життя українського народу.

Зеров у своєму вірші "Мені однаково..." висловлює свою безпорадність і втому від спостереження навколишнього світу, в якому він не вбачає чогось прекрасного або надзвичайного. Зеров почувається розчарованим і відчуженим від свого часу і довколишньої дійсності. Вірш відображає мучливу душевну становище поета, його роздуми про сенс і значення життя.

З точки зору сучасності, поезію "Мені однаково..." можна розглядати як вираження тодішньої поетичної та філософської парадигми, де поет постає як артист-філософ, який прагне знаяти сутність людини і відображає свої міркування та переживання у своїх віршах. В цьому вірші "Мені однаково..." поет наочно виявляє почуття втрати віри в актуальність того часу, відсутність сенсу й байдужість до свого життя. Його роздуми уважно спостерігають і сумніватися в адекватності цього світу, в якому він живе.

Сьогодення також може сприймати цю поезію як відображення відчуття втрати і розчарування, характерного для багатьох сучасних поетів. Більшість молодих людей сьогодні шукають своє місце у світі, часто відчуваючи втому від безглуздої рутини та монотонності повсякденного життя. Як і Зеров у своєму вірші, сучасні поети можуть відчувати відчуження від свого часу та безпорадність перед реаліями сучасного світу.

Проте, вірш "Мені однаково..." також можна розглядати як згубний стан духу, який може виникнути в будь-якій історичній епохі. Зеров в своєму вірші виражає своє особисте становище, але чи можна його узагальнити на всю сучасну добу? Кожен має свої особисті переживання та сприйняття світу, і цей вірш може викликати різні відгуки в сучасних читачів.

Загалом, поезія "Мені однаково..." Миколи Зерова спонукає нас до роздумів про сенс життя і втрату віри в автентичність сучасного світу. Вона відображає стан духу поета, його внутрішню боротьбу з некрасивими реаліями життя та його пошуки в морі пустоти. Сьогодення може сприймати цей вірш як актуальний і вираз невдоволення банальністю та недоліками сучасного життя. Однак, варто пам'ятати, що поезія є предметом інтерпретації, і кожен може знайти в ній свої відгуки та роздуми залежно від своїх особистих думок і почуттів.