Question

Традиції й звичаї народу описані у повісті гуси лебеді литять

Answer 1

Відповідь:

може з цього щось підійде

Весь твір чудового письменника Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять» просто зітканий із опису обрядів, традицій і звичаїв українського народу.  З перших рядків твору ми знайомимося з світом народних казок,  стикаємось з містичними істотами із легенд і переказів, які багато років передаються з уст в уста.

Автор досить часто описує побут звичайного українського села: будинки, двір, те як селяни його прикрашають, обсаджуючи деревами, квітами. Наприклад, мати Михайлика перед вікнами «посадила малину, а взимку в мiжвiконня клала кетяги горобу». Згадуючи про старого гончаря, автор описує посуд селян: «червонобокi, в поливi миски, на днищах яких спочивають соняшники, квiти i сонце; перехоплюють вiтрець зеленкуватi i сизi, наче в них i досi не розтопилась наморозь, глечики; розкапустились макiтри i ринки, запишались горшки-двiйнята, що в них аж цiлий обiд понесуть добрим людям; дебелiють горловi горщики,… цвiтуть бокастi куманцi, зачепленi кумедними п'яноокими голiвками баранцiв..». Письменник згадує про звичай прикрашати одяг, як були прикрашені вишитими квітами рукави Марʼяниної сорочки. Або як прикрашали житло. Бабуся Михайлика, відчуваючи, що сили і життя покидають її «пiдвелася, сама вибiлила стiни, помастила долiвку, принесла з городу прив'ялих чорнобривцiв, купчакiв i панiстки, розкидала по хатi i звелiла увечерi скликати рідню». От і ще один звичай – прощатися з рідними і близькими, або проводити час і в радості, і в горі за родинним столом. Автор згадав як прощалася його родина з дідусем: «Через три днi спочивав у домовинi. На подушцi бiля його голови востаннє лежали любисток, материнка й шальвiя...». Ми і не замислюємося над тим, але в книзі часто описується й інші такі буденні для нас звичаї: вітатися з усіма, запросити знайомого до хати, а гостя обовʼязково «чимсь почастувати», поважати старших, допомагати бідним і немічним, бажати добра і доброї долі гарній людині, як, наприклад, усі в селі цього бажали Марʼяні. Звичаєм є також те, як виховували дітей: змалечку їх привчали до роботи. Михайлик згадує: «я…охоче допомагаю дiдусевi, пасу нашу вреднючу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по веснянiй водi i зiллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городi..». А бабуся хлопця навчала «щоб у церквi не лобурясничав, не шморгав носом, не крутивоя дзигою, не ловив гав, не перся наперед, не смiявся, не пирхав, не лiз на крилас та частiше хрестив лоба».

Традиції у творі:  традиційним було урочисті проводи в поле плугатарiв iз раннiм плугом. Святкування  Різдвяних і Великодніх свят: виспівування  взимку «пiд вiкнами добрих людей» щедрівок, битися крашанками на Великдень. До речі, досить детально автор описав як саме робиться вощанка, що крашанку в ті роки фарбували природніми барвниками – наприклад, відваром вільхової кори. А як радісно і дзвінко звучать спогади автора, коли він описує як «забрався з такими ж, як сам, збитошниками на дзвiницю. Отут ми вже порозкошували бiля дзвонiв, i вуха залишились цiлi: на великдень навiть дзвонар шанує нашi вуха й чуби...». Традиційним є також передбачувати погоду по віщуванням самої природи. Дивлячись на зорі, дідусь Михайлика каже, що вони йому віщують: «День завтра буде як золото…»

Пояснення:

Answer 2

Повість "Гуси-лебеді литять" є твором української літератури, де описуються традиції й звичаї українського народу.

У цій повісті автор вдається до мотиву вічності українського народу через притчу про гусей і лебедів. Гуси символізують простих людей, які живуть іскристим життям, привнесенням світла і радості. Лебеді же визначаються як витончена верхівка, яка, презумпція, перевершує своїх менших сусідів в усьому.

Українські традиції та звичаї в повісті виражаються через гуси та лебеді. Наприклад, пишні свята, які згадуються в повісті, відображають українське селянське життя. Українська кухня з її національними стравами також навіює на традиційний спосіб життя. Звичай вести власна господарство, вирощувати худобу і займатися сільським господарством також є важливою частиною української культури та традицій.

Важливим елементом у повісті є дотримання традицій та поваги до попередніх поколінь. Головний герой повісті, Олександр, цінує споконвічні цінності та цілісність свого народу. Він вірить у передачу цих традицій майбутнім поколінням і робить усе можливе, щоб їх зберегти.

Описуючи українські традиції та звичаї в повісті "Гуси-лебеді литять", автор показує, наскільки вони є важливими для формування національної ідентичності та спадщини. Вони є способом передачі цінностей наступним поколінням і збереження неповторності українського народу.