Question

Напишіть міні-твір за вибором на одну з поданих тем: 1. "Лісова пісня" Лесі Українки - шедевр української драматургії. 2. Життєвий шлях та поезія Лесі Українки. 3. Гармонія людини та природи в драмі-феєрії "Лісова пісня". Вимоги до написання твору: змістовність, емоційність і стислість, оригінальність, лексичне багатство, логічні висновки та охайність.

Answer 1

Ответ:

2. Лариса Петрівна Косач (Леся Українка) народилась 25 лютого 1871 року в місті Новограді - Волинському, тепер Житомирської області в інтелігентній, "літературній " родині. Її мати - відома письменниця Олена Пчілка, Батько - юрист, громадський діяч, багато уваги приділяли вихованню дітей (було їх шестеро), їх гуманітарній освіті.

Дитячі роки Лесі минали на Поліссі, в краю предковічних соснових борів, таємничих лісових озер, росистих лук. Дівчина росла веселою і жвавою, розумницею і чепурушкою. Серед ровесників виділялась здібністю і працьовитістю.

Демократичний стиль життя в родині сприяв зближенню з селянськими дітьми, засвоєнню народних звичаїв, традицій. А фольклор Волині вводив вразливу дівчинку в незвичайний, химерний світ української міфології з її мавками, перелесниками, русалками. Маленька Леся так повірила в існування лісових істот, що потаємно вночі, перемагаючи страх, бігала в ліс і там шукала мавку. В останній рік життя в поемі  "Про велета" Леся Українка згадує:

Давно, в дитячий любий вік,

в далекім ріднім краю

я чула казку. Чула раз,

а й досі пам'ятаю.

Леся дуже любила музику, старанно вчилась грати на фортепіано. Вважала навіть, що з неї був би кращий музика, ніж поет. Але хвороба (туберкульоз кісток) змусила перервати це захоплення. З болем прощалася з інструментом, якому виливала свої радощі і жалі ("До мого фортепіано"). Проте музика зовсім не полишила, а глибоке її розуміння, відчуття гармонії, мелодії відлунюється у багатьох творах, про що свідчать уже заголовки: "Сім струн", "Мелодії", "Ритми", "Пісні про волю", "Лісова пісня"..

Объяснение:

Answer 2

Лісова пісня Лесі Українки - шедевр української драматургії

У лісі, де дерева тяглись до неба, де трави колихалися на вітрі, жила дівчина на ім'я Маруся. Вона була донькою лісничого і вже змалку відчувала гармонію з природою. Кожен день Маруся співала пісні, які линули легко, як сповідь коханої до своєї рідної матері-природи.

Одного дня у лісі з'явився хлопець із села поруч. Він був худий, з вогняними очима та мелодійним голосом. Його звали Іван. Маруся його кохала, як свою душу, і він повертав їй коханням. Їхня любов була як гармонія між небом і землею, між сонцем і місяцем.

Проте, їхнє кохання випробувалося багатьма випробуваннями. Лісники заборонили Марусі бачитися з Іваном, а сусіди засуджували їхнє кохання, називаючи його неприродним. Але Маруся і Іван не здавалися. Вони вірили у свою любов, відчували гармонію, яку створювали разом.

У кінці кінців, їхнє кохання перемогло. Ліс ожив, співаючи свою пісню про кохання, про гармонію між людиною та природою. Маруся й Іван стали символом цієї гармонії, яка завжди присутня, якщо вірити у неї.

Так закінчилася ця драма-феєрія в лісі, де людина та природа злилися в одне ціле, де пісня кохання лунала як гімн гармонії.