Question

Отдаю все баллы. Очень срочно!!!!!! Напишіть невеликий твір-сповідь поета перед своїм народом з теми "Та не однаково мені…" (обсяг – до 2 сторінок).До тексту твору введіть речення: з відокремленими означеннями – 2 бали, відокремленими обставинами – 2 бали; односкладні: неозначено-особове речення – 1 бал, безособове – 1 бал, називне – 1 бал.​

Answer 1

Ответ:

1. Тяжка доля спіткала Україну на протязі багатьох літ, боліло усе тіло. Та більше боліла душа за своїх дітей, яких ти вигодовувала, ростила, а вони відцурались від тебе, твоєї мови і свого роду. Але ти була сильна і щаслива, бо не всі твої діти вели себе пахабно. Інші гордо називали себе українцями, а "свою Україну убогу" - ненькою. За тебе вони йшли на Голгофу, карались, мучились, але не каялись. І твій син Тарас Шевченко є тому великий приклад.Коли він перебував у Казематі, він писав вірші, які були сповіддю його перед народом, і тобою, Батьківщино.

Чим уважніше вчитуватимемося у поезію"Мені однаково, чи буду...", тим ясніше ми зможемо побачити постать поета. У цьому вірші ми бачимо, як мучила Шевченка думка про загрозу для України, через російських самодержавців за часів українського відродження.

Объяснение

Answer 2

Сповідь поета перед своїм народом "Та не однаково мені…"

Стояв я на межі двох світів – реальності та мрій. Світу, де панувала сувора об'єктивність, де кожен факт був вимірюваний числами і логікою. Та світу, де творчість була вільною, невпередженою крилатою істотою, що рятувала мене від сірости і одноманітності. Однак, чим далі, тим більше я відчував те, що "Та не однаково мені…"

Звідки ростуть слова, чиїм духом їх надихнено? Чи вони виникають у мене в глибині душі, чи це відлуння чужих думок, що відзеркалюються у моїх творіннях? Відокремлені означення моїх почуттів і відчуттів впліталися в рядки моїх віршів – невидимі нитки, що сплітали реальний світ із тим, що за його межами. Ці означення стали моєю па́м'яттю та досвідом, містом, де всі емоції віддзеркалювались і перетворювались на слова.

Ніч промовляла до мене таємничими зірками, а ранок приносив аромат свіжості й натхнення. Відокремлені обставини дарували мені можливість відчути той тонкий ритм, який владнав моїми думками. Поезія витісняла гіркоту реальності та малювала переді мною палітру кольорів і відтінків почуттів.

І скільки ж облич, скільки ролей у мене є – від болючої білізни називних речень до безмежної свободи безособових. Вони то говорили про те, що єднало нас з народом, то занурювали усередину мого світу, щоб насолоджуватися цією особливою атмосферою, яку ніщо інше не може передати.

Серед цієї гри слів та почуттів, я розумів: "Та не однаково мені…" Не однаково, бо я завжди балансував на тонкій межі між двома світами, розриваючись між реальністю і творчістю, об'єктивністю і суб'єктивністю. Та кожен вірш, кожне слово, кожен рядок були спробою виразити цей внутрішній пошук, цю боротьбу, цей таємний зв'язок між моїм "я" та "ми".

Віддавши всі бали життя, я продовжую долати цю невпинну дорогу, де кожен крок – це крок до досконалості, де кожне слово – це намагання донести глибокий зміст до сердець народу. Бо "Та не однаково мені…" – це не лише тема мого твору, це моя доля, моя сутність, моє життя в кожному слові, в кожному рядку, в кожному вдиху.