Question

Твір на тему Тарас Григорович Шевченко писав: "Свою Україну любіть, любіть її… Во врем’я люте, в останню тяжкую минуту за неї Господа моліть". Потрібно срочно твір на цю тему!!!Поможіть Будь-ласка

Answer 1

Ответ:

Вже для багатьох поколінь українців, і не тільки українців Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка... Тараса Шевченка розуміємо настільки, наскільки розуміємо себе свій час і Україну в ньому. Але щоб краще зрозуміти його як нашого сучасника, треба повністю осягнути його як сучасника людей, проблем, суспільства XIX століття. Він сам приходить у наш день. Але й ми повинні йти в його час. Лише так між нами й ним буде глибше взаєморозуміння. Ми щиро захоплюємося високим образом Кобзаря, його громадянською принциповістю і моральною чистотою, почуттям соціальної та національної справедливості, відданістю правді й свободі. Та чи можемо сповна уявити собі, що за цим стояло, скільки це вимагало душевних сил і боротьби, скільки це коштувало мук та болю, скільки для цього треба було прозрінь думки й висоти духу? Щоб це уявити, треба добре знати не лише самого Шевченка, а й його епоху, атмосферу життя суспільства, увесь широкий спектр поглядів, інтересів і настроїв тієї доби, що в своїй сукупності й створювали ту історичну реальність, в якій геніальний поет був самим собою.

 Тарас Шевченко народився в сім'ї кріпосного селянина 9 березня 1814 року. Дитинство Шевченка пройшло в його рідному селі Моринці Київської губернії. Тарас дуже рано осиротів і сповна відчув на собі всю гіркоту кріпосного життя. Освіту Шевченко отримав у сільського дяка. У 1828 році він почав служити у поміщика Енгельгардта. В цей час юнак почав проявляти непогані здібності до малювання, тому пан зробив з нього свого особистого живописця і навіть відправив Тараса на навчання до художника В. Ширяєва. У 1836 році відбулося знайомство Тараса Шевченка з такими видатними людьми того часу, як Брюллов, Григорович, Жуковський. Вони задалися метою звільнити юного художника від кріпацтва. У 1838 році Брюллов написав портрет Жуковського і продав його за 2500 рублів. За ці гроші і був викуплений Шевченко. Здобувши свободу, Тарас Григорович вступив до Академії мистецтв. Поряд з малярськими здібностями він розкривається як поет. У 1840 році вийшла перша його збірка «Кобзар». Літературна спадщина Шевченка - це поетичні твори, драми, повісті, п'єси, написані українською та російською мовами. У 1846 році Тарас Шевченко став членом таємного політичного товариства, за що в 1847 році був засланий в Орську фортецю. Його амністували після смерті Миколи I. На початку 1861 р. він тяжко захворів і 10 березня помер. Незадовго до смерті написав останній вірш Чи не покинуть нам, небого. У похороні поета брав участь чи не весь літературно-мистецький Петербург (зокрема, М. Некрасов, М. Михайлов, Ф. Достоєвський, М. Салтиков-Щедрін, М. Лесков, М. Костомаров, В. Білозерський, П. Куліш, Г. Честахівський). Виконуючи заповіт поета у 1861 р., друзі перевезли його прах на Україну і поховали на Чернечій горі (тепер Тарасова) біля Канева.

 Тарас Шевченко ніколи слів на вітер не кидав, а "Кобзар" є своєрідним підсумком та вершиною духовних пошуків українців. Ту віру, яка плекалася нашими предками віками, то її нам передав Тарас Шевченко. Він є основоположником української літератури не стільки тому, що він перший писав літературною українською мовою. До нього вже писали І. Котляревський, Г. Квітка- Основ'яненко... Але Шевченко не тільки поєднав міську та сільську говірки, а головне, що він зробив для нашої мови та культури, то він посіяв духовні зерна, які без нас не можуть прорости...

Answer 2

Тарас Григорович Шевченко, видатний український поет і художник, вклав свою душу і серце у спадщину, яка збагатила українську культуру назавжди. Його твори, зоряні й печальні, проникнуті глибокою любов'ю до рідної України, стали голосом народу, голосом, що викликає патріотичний дух і закликає захищати свою землю.

У цитаті "Свою Україну любіть, любіть її… Во врем’я люте, в останню тяжкую минуту за неї Господа моліть", Шевченко відображає глибокий почуття національної прив'язаності, яке повинно перебувати в серцях кожного українця. Його заклик кохати Україну не лише в мирні часи, але й у скрутні моменти, коли нація стикається з випробуваннями, стає надзвичайно актуальним для нас сьогодні.

Україна, наша спільна батьківщина, обдарована неповторною красою природи, багатством культури та духовності. Шевченко розумів це краще за багатьох і втілив свої почуття в своїх творах. Він надихався простими людьми, їхніми радощами і стражданнями, відчуваючи на собі біль народу. Його слова стали символом національної єдності та боротьби за свободу.

Коли наше батьківщина потрапляє у випробування, чи то війна, чи то економічні труднощі, ми, як громадяни, маємо відчувати відповідальність за неї. Ми повинні любити і берегти її, як найцінніший скарб, згуртованість