Question

Вітер кружляв по околиці серпня, Подихом теплим траву огортав. Промені грали на спечених стернях, Барви тьмяніли: то день дотлівав. Тиша висіла над степом, відколи Вітер гайнув десь, як бистрий тарпан. Сонце скотилося до виднокола, Ніч синьооку вдягнувши в сап’ян. *** Задощило… Чомусь зарано Жовкне лист у зелених вітах. Чи мені воно притаманне – Мовчазне зосеніле літо? Передмістям блукає спомин Разом з вітром, що ледь шепоче. Вгамувався пташиний гомін, Туманіє вже проти ночі… Дощик квилив, допоки смеркло, - Нащо зайву сльоту пролито? Не збагнути, в якому серпні Перетнули ми стежку літа. Зорепадова юнь війнула – Срібне сяйво вляглось на скронях. І серпнева пора минула, Десь згубилась у перегонах. *** Гомонів до ранку вітер, І бузок в кватирку стукав. Грав світанок в голих вітах – Ніч тікала од розпуки. Йшла весна і, крок за кроком, Віддавала людям шану, Наливала брості соком, Щоб проклюнутись віршами. Лиш любов твоя відверта Не постукає у груди. У бузкову тишу мертву Спомин мій горнутись буде. Не повернеться ніколи Та весна зеленоока. Відчай пам’яті спрокволу Рве надію, як вітрило… Осінній туман Десь заховався за хмару Заспаний місяць. А далі – Білий туман, як примара, Травам вдягав білі шалі. В’юнився степом вологим, Натяки креслив пророчі. Змореним, ліг у дороги В смуток осінньої ночі. *** Гай за вікном одягся знову в осінь, А я готую одіж до зими. Вже й спогади поринули в сніги, Та серце ще тепло на денці носить. Галуззя спорожніло: сінокосом Одбувся вітер; наче золото – лист. У виярку із вітром грав у віст Густий чагар, і лист складався в стоси… Впадуть сніги – поважні, повстяні… Світати серцем буду навесні! 1. До якої лірики належить поетичний твір?. 2. Чи пов’язаний цей вірш із людиною? 3. Відшукайте художні засоби ( епітети, порівняння, персоніфікацію) і з’ясуйте їхню роль у поетичному творі. 4. Чи може вірш мати підтекст тобто прихований зміст? Дати повну відповідь. 5. Яка головна думка твору? ПОЖАЛУЙСТА СРОЧНО

Answer 1

Відповіді:

Поетичний твір належить до природно-ліричної лірики.

Текст вірша не пов'язаний з конкретною людиною, так як мова йде про пори року та природу.

У вірші зустрічаються наступні художні засоби:

епітети: "траву огортав", "спечених стернях", "синьооку вдягнувши в сап’ян" тощо;

порівняння: "як бистрий тарпан", "мовчазне зосеніле літо";

персоніфікація: "тиша висіла над степом", "ніч тікала од розпуки". Ці художні засоби допомагають створити образ природи та передати різноманітні миттєвості.

Так, вірш може мати підтекст. Текст можна розглядати як спогад чи відображення світогляду автора, який відображає думки та емоції, спричинені зміною стихійного устрою. Також вірш може передавати філософське сприйняття природи та місця людини у ній.

Головна думка твору полягає в тому, що пори року та природа є невід’ємною частиною людського життя, які відображають зміну настрою, емоцій та думок. Життя без цих змін є неможливим.

Answer 2

1. Даний поетичний твір належить до лірики, зокрема до особистісної лірики, оскільки він виражає почуття, настрої та роздуми автора.

2. Вірш може бути пов'язаний із людиною, оскільки він відтворює почуття та спогади автора, його сприйняття природи та сезонів, а також внутрішній світ та емоції.

3. У поетичному творі можна відшукати наступні художні засоби:

   • Епітети: "траву огортав", "темніли: то день дотлівав", "сонце скотилося", "синьоока ніч", "осінній туман", "білий туман, як примара". Епітети використовуються для зміцнення образів та передачі певних відчуттів.
   • Порівняння: "як бистрий тарпан", "ніч синьооку вдягнувши в сап'ян". Порівняння допомагають уявити образи, зрозуміти їхню природу та відчути асоціації, які вони викликають.
   • Персоніфікація: "тиша висіла над степом", "вгамувався пташиний гомін". Персоніфікація допомагає надати природним явищам та предметам людські якості, що розширює можливості їхнього вираження та сприйняття.

4. Вірш може мати підтекст, оскільки він передає не лише зовнішні образи та спостереження, але й внутрішній світ автора, його почуття, роздуми та смуток. Підтекст може включати скриті значення, асоціації та особисті переживання, які не виражені прямо, але можуть бути розкриті через образи та символи