Question

Твір "Пригоди чорного сома"

Answer 1

Три дні поспіль дощило — і озеро вийшло з берегів. Незабаром розпогодилось, заясніло яскраве сонце, і все кругом ожило.
Бригадир покликав механізаторів косити осоку, вдосталь напоєну водопіллям. Боявся, що виляже. Проте хлопці заперечували — вода ж по коліна. Натомість бригадир пообіцяв, що комірник видасть усім високі чоботи.
Вода в озері справді сягала колін, а то й вище. Але ще вищою була соковита трава, яка йшла на сіно, силос та слугувала для плетіння торб, кошиків, а ще давніше робили з неї шиковане взуття.
Зголосився допомагати і дід Семен, якого чомусь у селі прозвали Дідосомом. Це був кремезний, ще не зовсім старий чоловік. Сива чуприна непокірно буяла на голові. Темні вуглисті очі, глибоко посаджені під бровами, робили його трохи грізним. Міцні, наче гілки дуба, руки та долоні, порепані від дощу і сонця, свідчили про те, що праці цей чоловік не полишав ні на день.
Дід Семен був вправним косарем, але валив осоку не косою, а по-своєму — серпом. Зрізану траву складав на пліт і штовхав до берега. Коли бригадир попередив діда Семена, щоб не заходив далеко, той лише махнув рукою. Адже знав озеро, як власну кишеню, а в існування водяників та русалок не вірив.
Раптом дід помітив, що його пліт посувається в очеретяній густоті. "Що сталося з плотом, з якого дива він почав рухатися? Ноги виросли, чи що", — подумав Дідосом.
Хоча пліт зупинився, його "поведінка" ще більше дивувала. Правий бік плота почав підійматись над водою, ніби його хтось підважував.
"Еге, — сказав уголос дід, — там щось справді вовтузиться." За мить сильний удар збив господаря з плота. Коли дід виринув з води, побачив круглу потворну голову велетенського сома, схожого на лісову колоду. "Так ось які ноги у плота виросли", — вголос здивувався дід.
Спершу він трохи розгубився. Але згодом зрозумів, що має справу з хижаком, грізно підніс серп угору. Але хижак не відступив і вчепився в ногу. Дід щосили замахав серпом. По воді попливли червоні плями крові. Проте хижак не відпускав. Тоді дід Семен витягнув з плота одну колоду і почав бити по рибині. Нарешті відчув, що нога вільна. Тоді повільно почав пробиратись до берега.
Надвечір ціле село зібралось у дідовій хаті послухати розповідь про диво-рибу. Тепер прізвисько Дідосом закріпилося за ним назавжди.

Answer 2

Твір "Пригоди чорного сома"

Було тепло, спекотно і сонячно. Маленький чорний сом плив у мілководді річки, дивлячись на маленькі рибки, які стрибали над поверхнею води. Він завжди мріяв бути настільки швидким і граціозним, як ці рибки. Але він, чорний сом, був важким і незграбним, з великою головою і широкими плавниками. Його тіло було вкрите грубою шкірою з товстими лусками.

Одного разу, коли сонце сяяло яскраво, чорний сом вирішив підплисти до мосту і спостерігати за діями людей. Він був цікавий, як вони ловлять рибу і які приманки використовують. І раптом, він побачив хлопчика, який кинув у воду свою риболовельну вудку зі смачним черв'яком на гачку. Чорний сом зрозумів, що це його шанс!

Він підплив ближче і обережно вкусив черв'яка. Хлопчик помітив рух у воді і почав швидко крутити котушку вудки. Чорний сом дуже злякався, але він не збирався так просто відпускати свою смачну вечерю. Він вирішив поборотися, незважаючи на свою незграбність.

Боротьба тривала довго. Чорний сом перевертався і тягнувся, але хлопчик був стійким і не здавався. Чорний сом відчував, як його сили зменшуються, але він не здавався. Він боровся за своє життя і за свободу.

Урешті-решт, після довгої боротьби, смачна рибка була витягнута на берег. Чорний сом, втомлений, виляг на піску і подихав важкими вдихами. Хлопчик здивовано дивився на величезну рибу, яку він сам вловив. Він вирішив випустити сома назад у річку, але перед тим він обняв його і подякував за незабутню боротьбу.

Чорний сом, після визволення, вирішив, що більше не буде мріяти бути таким самим швидким і граціозним, як рибки. Він зрозумів, що кожен має свою унікальність і власну силу. Він повернувся до своєї річки, впевнений в собі і щасливий.

Так закінчилися пригоди чорного сома, який змагався за свою свободу і зрозумів цінність своєї унікальності. Ця історія нагадує нам, що кожен з нас має свої сили і таланти, і ми повинні цінувати себе такими, які є.