Question

твір з такими словами можна втавлюти свої сова Стовбур, дерево , кущ, гілля , березня, листя, горб , яр, вітер, град, дощ,страх, біг, стрибок, укус, комар,пеньок, хмиз, вовк, заєць, ведмідь, барліг, мурашник , дуб, звір, переполох, біль, подих, маршрут, компас помогите срочно укр мова​

Answer 1

                 МУРАШКА АРНІ

     Рано-вранці мураха Арні мав іти збирати падь – солодкі виділення попелиць. Він виявився дуже повільним, тому не міг бути ні розвідником, ні мисливцем. Арні щодня ходив однією і тією ж дорогою до дерева, на якому знаходились колонії попелиць.

     Шлях пролягав побіля крутого яру. Арні йшов второваною стежкою і знав її як свої шість лапок, як свої мандибули. Ось кущ ожини з великими соковитими ягідками та гарним зеленим листям. Трохи далі – розлогий дуб, під яким так небезпечно, коли жолуді падають додолу. Біля цього могутнього дерева можна зустріти дикого кабана, вовка, полохливого зайця. Неподалік від дуба, біля великої купи хмизу, знаходиться барліг ведмедя. Арні знає, що цей бурий звір із задоволенням ласує комахами, які облаштовують житла у трухлявих пнях.

   А ось і струнка береза – кінцевий маршрут Арні. По білокорому стовбуру неквапливо дістався гілля, на якому ласували соком попелиці. Він мав зібрати солодку падь і принести королеві.

    Але раптом величезна темна хмара закрила сонце. Стало похмуро і вогко. Здійнявся пронизливий вітер. Маленькі крапельки дощу переросли у зливу. Серед найменших мешканців лісу почався переполох. Звірі та комахи стали ховатися у постійні помешкання і тимчасові прихистки-шпаринки.  

     Арні відчув різкий біль. Одна градина, розміром з горошину, впала на лапку. Налякана мурашка відчула подих неминучої загибелі.

     Із шпаринки в березі визирнув комар і гостинно запросив до себе. Арні вагався, але укус комара, навіть якщо таке трапиться, здавався йому менш травматичним для хітинової оболонки, ніж крижані кулі-градинки. Страх змусив мураху прийняти пропозицію, і він швиденько забіг під теплу кору дерева.

    Комар Тоні виявився гостинним. Він і сам не раз потерпав від негоди і знав, що таке бути самотнім у скрутну хвилину.

     За годину злива вщухла. Арні мав повертатися до свого помешкання, але на шляху трапились перешкоди. Глибокі каламутні калюжі мурашці не подолати. Треба було зробити доволі великий гак через пагорби, схожі на горби верблюда, щоб дістатись домівки.

     На щастя, неподалік від берези, Арні побачив дивовижну річ. Це був розтрощений компас. Винахідлива мурашка вирішила скористатись невеличкою частинкою пластикового корпусу. Напруживши міцні лапки Арні підштовхнув свій човник до калюжі. Один стрибок – і він пливе, регулюючи напрямок руху соломинкою.

     Яким же щасливим був Арні, коли нарешті опинився у рідному мурашнику, де його чекали з нетерпінням.

    Додаткова інформація. Слова, які необхідно було вжити у творі виділені жирним шрифтом: стовбур, дерево, кущ, гілля, береза, листя, горб, яр, вітер, град, дощ, страх, біг, стрибок, укус, комар, пеньок, хмиз, вовк, заєць, ведмідь, барліг, мурашник, дуб, звір, переполох, біль, подих, маршрут, компас.

Answer 2

У лісі, серед беріз і дубів, стояв високий стовбур. Він був свідком безлічі пригод і подій, які розгорталися в цьому місці. Навесні, коли березня розцвітали в соковитому зелені, стовбур спостерігав, як молоді кущі вибивались з-під снігового покрову і розквітали свіжим листям.

На гіллях дерева звірі знаходили собі притулок, а веселі заєць і вовк бігали і стрибали по яру, відчуваючи бадьорий вітер на своїх шершавих мордах. Горби і яри були ідеальними місцями для гри в хованки, і навіть дощ не міг зупинити цю розвагу.

Але не все було так безтурботно. У пекучий літній день, коли град обрушився на ліс і комарі зірвали наступний напад, звірі відчули страх. Вони шукали притулок під стовбуром, де гілля забезпечувало їм природний парасольку від граду.

Пізніше, коли настав вечір, ведмідь прокинувся і подався на полювання. Звук його важких кроків і гілля, яке ламалося під його вагою, викликали переполох серед інших мешканців лісу. Всі розпочали ховатися, а пеньок і хмиз стали свідками його полювання.

Місяць високо піднявся на небі, коли ведмідь здобув свою здобич, і ліс відновив спокій. Звірі відпочивали, а стовбур залишався незмінним свідком всього, що траплялося в цьому місці. І хоча він не міг відчувати страх чи біль, він залишався вірним своїм мешканцям і своєму маршруту великого лісу, завжди служачи натхненням для тих, хто здійснює свій власний компас у житті.