Question

Роль мови в житті людини Україна, український народ, українська мова! Які величні, незрівнянні ні з чим поняття! Україна, як і українська мова, мають свою історію. Україна... В одному цьому слові бринить жмуток смутку і краси, величі і слави, країна, де найбільше люблять волю і довго не мали її, країна гарячої любові до народу, вікової боротьби за щастя, рівноправність, незалежність. Така ж доля спіткала і мову. І хоча український народ - один із великих слов'янських народів - був розтерзаний і пошматований впродовж тривалого часу між різними імперіями, позбавлений політичних прав, позбавлений права на творення рідної літератури. Зараз Україна - незалежна держава. І вона, звісно повинна мати свою мову, повинна відродити її з розумом, повагою, відродити культуру, не поспіхом та указами, а серцем і бажанням людей. Мова живе, її життя. Її власна історія міститься в постійній її зміні: щезають старі звуки, появляються нові й вони міняються, як і форми слів, синтактичні звороти, значення слів. Увесь духовний і матеріальний поступ людства будується на мові, історія якої тісно пов'язана з політичною долею того народу, котрий нею говорить. Мова - це найкращий засіб взаємних зносин окремих осіб між собою, засіб їх духовного об'єднання і взаємного впливу. Без мови нема народності, рідна мова найкраще відбиває в собі думки й почуття окремої людини, суспільності всього народу. В мові, її історії, розвитку й виробленні відбилися перші ознаки проявів самостійного духовного життя в майбутньому окремого народу. Найголовніші індивідуальні ознаки народу - це його мова, література, мистецтво, пісні, усна творчість. Мова - це характер народу. В ній відбито його національні звичаї, побут нахили. Мова - це ще й історія народу. Від найдавніших часів наші предки залишили в мові свої глибокі сліди. У мові відбивається і пам'ять народу, бо майбутнє виростає з минулого. Нашому поколінню треба плекати кожне слово рідної мови, передане нам у спадок від наших пращурів. Нам треба вивчати, розвивати, берегти свою мову, бо без неї народ перестає бути самостійним, незалежним і багатим. Ми не маємо права забувати, що за любов до української мови, до рідного народу багато письменників часто платили власним життям. В своїх віршах, творах вони описували обурення і гноблення до рідного слова: Коли забув ти рідну мову, Яка б та мова не була - Ти втратив корінь і основу, Ти обчухрав себе дотла. (Дмитро Білоус) Розуміння ролі мови в житті народу визначає естетичне кредо Лесі Українки, М.Коцюбинського, А. Малишка. А ще П. Тичина та М.Рильський щедро висівали добрі зерна свого поетичного слова на ниву української літературної мови; зерна проросли, збагатили, сповили мову новими висловами. Людина може володіти кількома мовами, залежно від її здібностей, нахилів і прагнень, але найкраще, найдосконаліше вона має володіти, звичайно, рідною мовою. І це не тільки й тому, що рідна мова, - це невід'ємна частка Батьківщини, голос народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші, найніжніші струни людської душі. Мова - це золотий запас душі народу, з якого виростаємо, яким живемо, завдяки якому маємо право милуватися рідним краєвидом. Мова - найкращий цвіт, що ніколи не в'яне, а вічно живе, розвивається і процвітає.

Answer 1

Мова живе, її життя. Її власна історія міститься в постійній її зміні: щезають старі звуки, появляються нові й вони міняються, як і форми слів, синтактичні звороти, значення слів. Увесь духовний і матеріальний поступ людства будується на мові, історія якої тісно пов'язана з політичною долею того народу, котрий нею говорить.

Мова - це найкращий засіб взаємних зносин окремих осіб між собою, засіб їх духовного об'єднання і взаємного впливу. Без мови нема народності, рідна мова найкраще відбиває в собі думки й почуття окремої людини, суспільності всього народу. В мові, її історії, розвитку й виробленні відбилися перші ознаки проявів самостійного духовного життя в майбутньому окремого народу. Найголовніші індивідуальні ознаки народу - це його мова, література, мистецтво, пісні, усна творчість.

Мова - це характер народу. В ній відбито його національні звичаї, побут нахили. Мова - це ще й історія народу. Від найдавніших часів наші предки залишили в мові свої глибокі сліди. У мові відбивається і пам'ять народу, бо майбутнє виростає з минулого. Нашому поколінню треба плекати кожне слово рідної мови, передане нам у спадок від наших пращурів. Нам треба вивчати, розвивати, берегти свою мову, бо без неї народ перестає бути самостійним, незалежним і багатим. Ми не маємо права забувати, що за любов до української мови, до рідного народу багато письменників часто платили власним життям.
Мова - це золотий запас душі народу, з якого виростаємо, яким живемо, завдяки якому маємо право милуватися рідним краєвидом. Мова - найкращий цвіт, що ніколи не в'яне, а вічно живе, розвивається і процвітає.

Answer 2

Роль мови в житті людини, українського народу та української мови визначається їх історією, культурою та сучасністю. Україна та її мова мають глибокі корені, які відзначаються терпінням, смутком, але й величчю і славою.

Україна, як і українська мова, пройшли складний шлях в історії. У період розквіту Київської Русі українська мова була однією з гілок великого слов'янського роду, але з часом, внаслідок різних історичних обставин, вона переживала періоди підпорядкування та гноблення.

Помітна роль мови виявилася і в період імперських анексій та колонізації, коли український народ був позбавлений політичних та культурних прав, і українська мова ставала об'єктом пригнічення. Проте, сучасна Україна, яка стала незалежною державою, знову визначає свою ідентичність через мову та культуру.

Мова, невід'ємна частина культури, є своєрідним дзеркалом історії та традицій. Її життя — це постійна зміна, еволюція звуків, форм слів і синтаксичних конструкцій. Живучи, мова відображає та вбирає в себе культурні та історичні зміни, стає частиною духовного багатства народу.

Мова також впливає на формування національної свідомості та сприяє взаєморозумінню. Українська мова відображає національні звичаї, побут та національні особливості. Вона є не лише інструментом комунікації, але і спадковим надбанням, яке зберігає в собі пам'ять народу.

Письменники та поети, такі як Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Андрій Малишко, Павло Тичина та Микола Рильський, в своїх творах відобразжували глибоке розуміння ролі мови в житті нації. Вони вважали, що мова є не лише засобом комунікації, але і ключовим компонентом естетичного вираження та духовного об'єднання.

Отже, українська мова є не тільки інструментом спілкування, але й невід'ємною частиною ідентичності народу. Збереження та розвиток мови є важливим завданням для будь-якого народу, оскільки вона визначає його духовні цінності, культурний лад і сприяє збереженню його історії.