Question

складить для молодшого брата або сестри казку героями якої є тварини . уживайте слова з суфіксоми і префіксами які надають їм зменшувально пестливого або збільшувально згрубілого відтінку значення

Answer 1

Відповідь:

Колись давно, коли на світі панували звірі, жили собі два вовки.

Любили вони їсти варенички, готові були з'їсти хоч десять мішків цієї страви! Один раз до них приходить лисичка, і каже:

- Ну раз ви готові з'їсти стільки вареників, допоможете мені?- хитро питає руденька.

-А яка нам з цього користь?- питають ті- І до чого тут вареники?

-Ну я ще не договорила- сказала солодко лисонька- я вам дам хоч цілу тонну вашої улюбленої страви, тільки якщо ви мені допоможете, але раз ви відмовились то...- не встигла та договорити і вовки її знову перебили.

-Ми готові на все!- крикнули сірі.

-Тоді йдіть туди куди скажу, йдіть в той темнющий, старющий ліс. І зірвіть ягоди м'ятні. Я зроблю зілля і зроблю вам цілу  тонну вареників!

Вовки зібрались і пішли в ліс. А й дійсно він темнющий і старющий! Ще й вітер виє. Звірам було страшно та непривично. Але заради улюбленої їжі вони готові на все!

-Друже, тут так темно, я нічого не бачу.

-А мені дуже холодно.

Вони скаржились один одному, але таких ягід не могли знайти.

І тут вони побачили ворону.

-Що ви тут так пізно ходите? Невже щось шукаєте?

-Вороно, допоможи ,будь ласка. Ми не можемо знайти ягіди м'ятні..

Ворона залилася сміхом

-Ви не перші хто їх шукає, але ви їх тут не знайдете. Як і в цілому світі!

Вовки перелякались і не розуміли, що їх обманули.

-Їх не існує!

-Як не їснує, нам лисичка-сестричка сказала що вони тут ростуть!

-Вас обманули, але я вам допоможу, проведу вас з цього місця.

І тоді вовки зрозуміли один урок, ніколи не вір тому, в чому не впевнений!

Пояснення:

Answer 2

Одного разу в далекому лісі жили маленькі тваринки-котик, зайчик, і ведмежа. Вони були дуже смішні та милі. Котик звали Мурчикішка, він завжди був дуже ласкавий і ніжний, ніби пушистий хмаркишка. Зайчик — це Скоромордочка, він був надзвичайно швидкий і пушистий, ніби бархатний зефірчик. Ведмежа — Бубондик, він був великий і сильний, але зовсім не величезний, він був якось ніжний і весняний, ніби ведмедик величезний, але з пушистим серцем.

Та одного дня, коли вони гуляли в лісі, вони натрапили на загубленого маленького їжачка, якого звали Шматкусік. Шматкусік був зовсім крихітний і лапкатий, як маленький морський їжачок. Він був сумний і зляканий.

Мурчикішка, Скоромордочка і Бубондик вирішили допомогти Шматкусіку. Вони вирішили вести його до дому, але на цьому шляху їх чекала багато пригод та неймовірних втіх. Разом вони відчули, що разом завжди легше пройти через усі труднощі та небезпеки.

Так почалася ця дивовижна казка про маленьких тваринок з великими серцями, їхню смішну і трохи сумну подорож, та про те, як разом вони стали щасливішими і міцнішими.