Question

Складiть для меншого брата або сестри казку уживаючiсь слова з суфiксом i префiксом, якi надають им зменшувально песткливо або збiльшуване згрубiлого вiдтiнку знаяення​

Answer 1

Відповідь:

Цю казку я написала сама. В ній є слова , що мають пестливий, зменшуваний відтінок. Прикріплюю.

Пояснення:

Answer 2

Одного разу у маленькому селі жила собі Марічка, яка завжди була веселою та допитливою. У неї був менший братик, Василько. Марічка та Василько любили грати разом і вигадувати різні пригоди.

Одного дня, коли сонце вже сховалося за хмари, Марічка вирішила розповісти Васильку казку про чарівний ліс. "У лісі був Лісовичок Василькошко, який завжди був дуже цікавим та веселим. Він вмів гомоніти з лісовими звірятами і розповідати їм веселі історії", - сказала Марічка.

Але в один прекрасний день, коли Василькошко вирішив пограти в прихованки з іншими лісовими жителями, він загубив свій чарівний ключик до лісового скарбниці. Лісовичок став шукати його в усьому лісі, обстежуючи кожен кущик і деревце.

Марічка сумувала за своїм братиком і вирішила допомогти йому знайти загублений ключик. Вони разом вирушили в ліс, де почули смішні шелести та крики від лісових істот. За кожним деревцем чекав новий лісовий друзяк, якому Василькошко весело дарував зменшувальні імена: Заєчко, Ведмедико, Совенятко.

Так вони продовжували свою веселу подорож, зустрічаючи нових лісових жителів та називаючи їх імена з прикметниками, які робили їхні імена ще пестливішими та забавнішими.

На кінці дня, коли вони вже втомилися від сміху та пригод, Василькошко раптом виявив свій чарівний ключик під веснянкою. Лісовичок був такий щасливий, що він вирішив подарувати Марічці та Василькові маленькі чарівні метелики як пам'ятку про цю чудову пригоду.

З радістю і метеликами в руках, вони повернулись додому, де Марічка розповіла батькам про свою та Василькову чарівну подорож. Так закінчилася їхня казкова історія, яка залишилася в їхніх серцях назавжди.