Question

Пофантазуйте і складіть твір про одну пригоду Т.Г. Шевченка, яка могла б статися з ним у дитинстві чи в дорослому житті. Оберіть цікаву форму роботи (оповідання, казка, легенда тощо) пажалуйста срочно

Answer 1

Ответ:

Казка про Тараса Шевченка, яка могла б статися з ним у дитинстві.

Колись давно, у селі Моринці, жив маленький хлопчик Тарас. Він любив малювати все, що бачив: хати, дерева, тварин, людей. Але найбільше він любив малювати сонце, яке світило йому у вікно кожного ранку. Тарас мріяв, що колись він побачить сонце зблизька, поговорить з ним, доторкнеться до його променів.

Але життя Тараса було не легким. Він був кріпаком, і його пан не дозволяв йому вчитися й малювати. Пан казав, що Тарас повинен працювати на його полі, а не гаяти час на безглузді мрії. Якщо пан знайшов у Тараса папір і олівці, він забирав їх і лаяв хлопчика. Тарас страждав від цього, але не втрачав надії.

Одного разу, коли Тарас пас череду на лузі, він побачив, що сонце схиляється до землі. Воно було таке велике і яскраве, що Тарас не міг відвести погляду. Він подумав, що це його шанс побачити сонце зблизька. Він кинув пастирський посох і побіг до сонця. Але чим ближче він підходив, тим більше воно віддалялось. Тарас біг і біг, але не міг догнати сонце. Він не помітив, що заблукав у лісі.

Тарас зупинився, коли стемніло. Він злякався, бо не знав, де він і як повернутися додому. Він почув, що хтось говорить йому:

- Хто ти такий і що ти робиш у моєму лісі?

Тарас озирнувся і побачив, що це сонце, яке сховалося за деревами. Воно дивилося на нього своїми золотими очима.

- Я Тарас, кріпак з села Моринці, - відповів хлопчик. - Я хотів побачити тебе зблизька, поговорити з тобою, доторкнутися до твоїх променів.

- І ти біг за мною весь день? - здивувалося сонце. - Ти не боявся, що я обпечу тебе своїм жаром?

- Ні, я не боявся, - сказав Тарас. - Я люблю тебе, ти моє світло і тепло. Ти надихаєш мене малювати.

- Малювати? - запитало сонце. - Чи ти маєш папір і олівці?

- Ні, я не маю, - зітхнув Тарас. - Мій пан не дозволяє мені малювати. Він каже, що це безглуздя.

- Це не безглуздя, - сказало сонце. - Це твій дар, твоя душа. Ти маєш право малювати, як і всі люди мають право бути вільними. Я хочу подарувати тобі щось, що допоможе тобі втілити твої мрії.

Сонце простягнуло до Тараса свій промінь, на кінці якого була золота пензлик.

- Візьми цю пензлик, - сказало сонце. - Вона має чарівну силу. Ти можеш малювати нею на будь-якій поверхні: на папері, на дереві, на камені, на тканині. Все, що ти намалюєш, стане живим і реальним. Але будь обережний, не малюй нічого злого або шкідливого, бо це може обернутися проти тебе.

- Дякую тобі, сонце, - сказав Тарас, беручи пензлик. - Це найкращий подарунок у моєму житті. Я обіцяю тобі, що я буду малювати тільки добре і красиве.

- Я радий, що ти такий, - сказало сонце. - А тепер я покажу тобі шлях додому. Слідуй за моїм променем, і ти не заблукаєш.

Сонце освітило Тарасові дорогу через ліс до села. Тарас побіг за ним, тримаючи в руці пензлик. Він думав про те, що він буде малювати, коли повернеться додому. Він мріяв, що колись він стане великим художником і поетом, і що його твори будуть відомі у всьому світі. А сонце дивилося на нього з любов'ю і гордістю, бо воно знало, що ця мрія здійсниться.

Answer 2

Іванку, маленькому Тарасу, завжди хотілося дізнатися більше про світ. Він вирішив вирушити у подорож, де зустрів би нових друзів та вивчав би таємниці природи. Одного разу, коли сонце крадькома заходило за вершини гір, Іванко вирушив у свою пригоду.

По дорозі він зустрів старого лісового духа, який подарував йому магічний посох. "Цей посох відкриє тобі таємниці світу і допоможе усім твоїм друзям," посміхнувся лісовик.

Тарас вирушив у подорож і зустрів багато цікавих істот: говоручих зайців, летючих риб та казкових птахів. За кожним кущем чекала нова таємниця, яку Іванко розгадував за допомогою свого магічного посоху.

Одного разу, він потрапив до чарівної країни, де кожен день був святом. Тут він зустрів казкових персонажів і навіть став найкращим другом дракона, який віддячив йому за врятоване життя. Дракон подарував Іванкові перо, яке здатне писати казкові історії.

Так Тарас Шевченко, за допомогою свого магічного посоху та драконячого пера, став великим оповідачем і поетом. Він ділився своїми пригодами з усіма, хто хотів слухати, і завжди нагадував про важливість мрій та пригод у нашому житті.

І хоча ця пригода трапилася у фантазійному світі, Іванко зберігав цю пам'ять і в дорослому віці, коли став великим поетом, несучи в собі дитячу радість від вивчення світу та віру в чудеса.