Question

Наведіть приклади вживання в пʼєсі (Пігмаліон) слів з різних шарів мови а також парадоксів Шоу

Answer 1

Наведіть приклади вживання в пʼєсі (Пігмаліон) слів з різних шарів мови а також парадоксів Шоу

У пʼєсі "Пігмаліон" Бернарда Шоу зустрічається багато слів з різних шарів мови, таких як:

Арготичні вислови: "What the devil do you mean?", "You're pulling my leg."

Формальна мова: "I trust you have slept well?"

Книжкова мова: "I presume, Mr. Higgins, that you are not a believer in ghosts?"

Культурні відтінки мови: "The rain in Spain stays mainly in the plain."

Парадокси - це також ключовий елемент п'єси "Пігмаліон". Наприклад, в одній з сцен, Еліза використовує слово "bloody" (кровавий) і дуже здивована, коли їй кажуть, що це не прийнятне слово для вживання в розмові. Водночас, пані Пікерінг під час вечері говорить про бідність, як про щось, що має бути приховувано від гостей, і водночас, пані Юейл під час тієї ж вечері висловлюється про бідність як про щось, що можна романтизувати. Такі суперечності відображають культурні розходження та суперечності у суспільстві.

Answer 2

Ответ:.

Объяснение:

"Пігмаліон" - це п'єса, яка багата на різні шари мови та парадокси Шоу. Ось кілька прикладів:

1.   Шари мови:

Персонаж головного героя, професора Генрі Хіггінса, часто вживає фрази та сленг, які вживаються в лондонському діалекті, наприклад: "innit" (isn't it), "ain't" (am not, are not, is not), "garn" (go on), "gawd" (god), "bloomin'" (blooming), "blimey" (god blind me), тощо.

Крім того, п'єса містить діалоги на різних мовах, наприклад, урочиста мова англійської мови, французька мова та інші.

2.   Парадокси Шоу:

Один з головних парадоксів у п'єсі полягає у тому, що професор Хіггінс намагається довести, що соціальна статура людини визначається її мовою та вимовою, але водночас, сам він є живим прикладом того, що можна змінити свою мову та вимову та, таким чином, змінити свою соціальну статуру.

Інший парадокс полягає у тому, що професор Хіггінс, хоча і вважає себе "королем" вимови та мови, водночас, поводиться зі своєю ученицею, Елізою Дулітл, як зі звіром, не враховуючи її почуття та потреби в повазі.

Третій парадокс полягає у тому, що професор Хіггінс, хоча й відчуває розчарування в тому, що Еліза не прагне стати "досконалою леді", насправді, він сам не знає, що з нею робити, коли вона досягне "досконалості"

Answer 3

Usage of Words from Different Language Layers in the Play "Pygmalion"

In the play "Pygmalion" by George Bernard Shaw, there are several examples of words from different language layers being used. Shaw intentionally included these words to highlight social class distinctions and to emphasize the differences between the characters. Here are some examples:

1. Cockney Dialect: The character of Eliza Doolittle speaks in a Cockney dialect, which is a working-class accent associated with the East End of London. This dialect is characterized by its unique pronunciation and vocabulary. Eliza's use of Cockney words and phrases is a stark contrast to the upper-class characters in the play. For example, Eliza says "garn" instead of "go on" and "ain't" instead of "isn't" or "aren't".

2. Received Pronunciation: The upper-class characters in the play, such as Professor Henry Higgins, speak in Received Pronunciation, also known as RP or "BBC English". This accent is associated with the educated elite in Britain. The use of RP in the play reflects the social status and education level of these characters. For example, Higgins uses words like "indeed" and "rather" in his speech, which are commonly associated with RP.

3. Foreign Words and Phrases: Shaw also includes foreign words and phrases in the play to highlight the characters' exposure to different cultures and languages. For example, in Act 1, Higgins uses the French phrase "faux pas" to describe Eliza's social blunder. This use of foreign words adds depth to the characters and reflects their cosmopolitan backgrounds.

4. Slang and Colloquialisms: Throughout the play, Shaw incorporates slang and colloquial expressions to capture the language of the time and to depict the characters' personalities. For example, Eliza uses phrases like "bloomin' 'ell" and "givin' me the 'ump" to express her frustration and emotions. These slang expressions add authenticity to the characters and their interactions.

Overall, the use of words from different language layers in "Pygmalion" serves to highlight social class distinctions, depict the characters' backgrounds, and add depth to the play's dialogue.

Paradoxes in "Pygmalion"

In addition to the usage of words from different language layers, "Pygmalion" also contains several paradoxes. These paradoxes serve to challenge societal norms and expectations, and to provoke thought and discussion. Here are a few examples:

1. The Paradox of Social Class: One of the central themes in "Pygmalion" is the paradoxical nature of social class. Eliza Doolittle's transformation from a working-class flower girl to a refined lady challenges the notion that one's social class is fixed and unchangeable. This paradox raises questions about the role of education, language, and appearance in determining social status.

2. The Paradox of Identity: Another paradox in the play is the question of identity. As Eliza undergoes her transformation, she struggles with her sense of self and her place in society. She is caught between two worlds, not fully belonging to either the upper class or the lower class. This paradox explores the complexities of identity and the challenges of navigating different social spheres.

3. The Paradox of Language: Shaw also explores the paradoxical nature of language in "Pygmalion". On one hand, language is seen as a tool for social advancement and empowerment. Eliza's ability to speak proper English opens up new opportunities for her. On the other hand, language can also be a barrier, as it can reinforce social divisions and create misunderstandings. This paradox highlights the power dynamics inherent in language and the complexities of communication.

These are just a few examples of the paradoxes present in "Pygmalion". Shaw uses these paradoxes to challenge societal norms, provoke thought, and explore the complexities of human relationships and social dynamics.