Question

Написати твір''Захар Беркут''

Answer 1

Сивою давниною віє зі сторінок повісті І. Франка "Захар Беркут". Перед нами постають герої, які вірять у перемогу добра над злом, правди над кривдою, які живуть ідеями спільного порядкування, єдності й добра. Головне для них – це інтереси громади. Живуть вони в глухому селищі Тухля, і очолює громаду тухольців "люблячий батько" – Захар Беркут.  

Сивий старець, "мов стародавній дуб-велетень", "поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази". Для громади він був усім: пасічником, лікарем, розумним порадником, справедливим суддею, ватажком, головою старійшин. Громада важила для нього дуже багато. Усе життя він допомагав, чим міг, тухольцям (та й не тільки їм). Ще молодим Беркут прагнув приносити користь людям, тому й вирушив на пошуки вчителя, щоб навчитися лікувати людей. Але, окрім лікарських умінь, він набув ще й розуміння того, що щастя й добробут тухольської громади залежать від розумного "ведення громадських порядків, громадської спільності та дружності". Тухольці побачили в ньому наймудрішу та найдостойнішу людину, тому зробили його ватажком громади. І відтоді Захар Беркут не знав іншого життя, як життя в ім'я інтересів громади, усе, що він робив, робив лише з погляду на добро й користь для інших. Незважаючи на свій вік, Захар не може сидіти склавши руки, адже, на його думку, "життя лише доти має вартість, доки чоловік може помагати іншим".  

Дев'яностолітній старець, який багато бачив і багато знає, є головою та розумом громади: за його порадами збудували дорогу, яка служила засобом зв'язку між тухольцями й мешканцями навколишніх сіл; його порадами було переможено ворога й урятовано життя не тільки тухольської громади, але й їхніх сусідів. Захар Беркут виховав у людей почуття власної гідності та волелюбність. На громадській раді він відстоює права громади від князівських і боярських зазіхань, гідно тримається перед боярином Тугаром Вовком, який заявив свої права на тухольські землі: "Мудрі права наші походять не від твого князя, а від дідів і батьків наших".  

Беркут – справжній патріот своєї землі. Розповідаючи тухольцям про знаки на прапорі, він закликає ніколи не здаватися й до останньої краплі крові захищати свою Батьківщину від нападу монголів: "До останньої краплі крові повинна боронити громада свої свободи, свого святого ладу!" Тому коли постало питання: або вихід монголів з тухольської долини, або смерть синові Захара – Максиму, Захар Беркут жодної хвилини не вагався, що треба робити. Серце батька ридало, а розум говорив, що смерть Максима – єдиний порятунок для тухольців.  

Передсмертне слово Беркута – це своєрідний заповіт громаді: "Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас". Слова ці мають бути заповітом і для нас та передаватися наступним поколінням.

Answer 2

"Захар Беркут"

У глибоких горах, де дісталися лише малі людські долоні, де небеса здаються такими близькими, наче можна доторкнутися до зірок, жив заможний і сильний воїн, Захар Беркут. Сива борода, як водоспад, падала йому на груди, а очі, наче дві запалені зорі, світилися у його багряному обличчі. Колись давно, він обрав самотність, щоб захищати своє рідне плем'я, своїх близьких та свою долю.

Захар Беркут був неперевершеним майстром мисливства і незрівнянним воїном. Він знаходив у горах своє призначення, свою мету, яку виконував бездоганно. Життя військових змагань та страшних битв не робило його жорстоким, але давало надзвичайну силу та мужність.

Одного дня, коли сонце залягало за вершинами, і на небі з'явилися перші зорі, Захар виявив чужинця на своїх землях. Ім'я йому було Андрій, мандрівний митець із далекої землі. Захар довіряв своїм інстинктам і першим дієвим враженням, тому довго не думаючи, прийняв незваного гостя у своє житло.

Що здавалося б простою зустріччю двох далеких душ, стало початком незвичайної дружби. Андрій був майстром виготовлення художніх виробів і за допомогою своїх витончених рук створював шедеври з дерева та каменю. Захар же відкрив для нього чарівний світ гір, звірів, що живуть у лісі, а також історій і легенд його племені.

Поступово доля звела їх разом не лише для того, щоб обмінюватися знаннями та вміннями. Вони зрозуміли, що їх об'єднує міцна дружба та взаємне повага. Андрій став свідком величі Захара Беркута, а Захар - таланту і чесного серця Андрія.

Але над мирним життям на тихих вершинах гір нависла тіна війни. Інші племена, заздрісні та злобні, прагнули позбутися Захара і його племені, щоб захопити їх землі. Сміливий воїн відчував підступний змір, але не міг зречися своїх коренів та віддати плем'я на волю ворогам.

Захар Беркут зібрав усю свою мужність і мудрість, а Андрій - своє майстерне мистецтво. Разом вони створили оборонний план, який здивував навіть найбільш досвідчених воїнів. Під керівництвом Захара і за підтримки Андрія плем'я відбило напад ворогів, показавши справжню силу дружби та співпраці.

Самотній воїн та мандрівний митець довели, що об'єднані зусилля можуть подолати найвищі гори та найстрашніші небезпеки. Вони стали прикладом сміливості, відваги та вірності своїм ідеалам.

Так у горах зародилася незабутня легенда про Захара Беркута та Андрія - двох друзів, які разом відчули смак перемоги та навчили всіх, що добро та любов завжди перемагають зло та ненависть.

Кінець.