Question

Чому шляхта втратили свою самостійність?

Answer 1

Ответ:

Шляхта виникла як верства землевласників — феодалів, що отримували свої маєтки на правах феода. Відтак права їхньої власності були обумовлені службою (зазвичай військовою) на користь сеньйора (звідси — поширені в деяких мовах позначення шляхти як «військового стану» — від лат. miles). Статус шляхтича був спадковим (навіть якщо він не успадковував при цьому земельну власність) — тож з часом сформувалося уявлення про шляхту як про стан, який об'єднує людей особливого — «шляхетного» («благородного», знатного) походження[1], що підкреслюють терміни, які використовуються для позначення шляхти в багатьох європейських мовах — англ. gentry, фр. noblesse, нім. Adel, чеськ. šlechta, пол. szlachta, лит. šlėkta.

В радянській літературі поруч із терміном «шляхта» як синонім використовували також запозичений з російської термін «дворянство», який спочатку підкреслював служивий характер нижчої аристократичної верстви в Московській державі. Однак в українській мові ці терміни цілком відмінні: шляхта — привілейований стан вільних людей Речі Посполитої; тоді, як дворянин - це придворний аристократ у вузькому смислі, і аристократ узагалі у абсолютній монархії, в широкому.

Польський шляхтич. Рембрандт, 1637 р.

Отже, шляхта - це привілейований стан вільних людей у Великому князівстві Литовському, Руському, Жематійському, Королівстві Польському (обидва після Люблінської унії утворили Річ Посполиту), а також у Війську Запорозькому[2][3].

Відтоки шляхти походять від привілеїв наданих між 1333 і 1370 рр. в Королівстві Польському королем Казимиром III.[4]:211 Після Городельської унії католицьке литовсько-руське боярство отримало права та герби польської шляхти[4]:211, що викликало незадоволення православного боярства і призвело до громадянської війни. Незважаючи на поразку, православне боярство Віленським привілеєм все ж отримало ці права.

З приєднанням до корони Королівської Пруссії та Інфлянтів тамтешня аристократія також отримали права і свободи коронної шляхти. В той час як тривала соціальна та релігійна напруга на Русі призвела до Повстання Хмельницького, яку деякі польські дослідники з політичних міркувань трактують як «громадянську війну»[5][6], бо починалася вона із шляхетської суперечки і права шляхтича на власну війну. Насправді ж повстання охопило всі верстви населення Русі і переросло у війну визвольну, протягом якої значна кількість руської шляхта приєдналась до козаків і зіграла ключову роль в формуванні Гетьманщини. В угодах з коронним урядом та царем шляхта зберегла та закріпила своє панівне становище. А споріднившись з козацькими старшинами нешляхетського походження та шляхтою, що пізніше переселились на землі Війська Запорозького з Речі Посполитої, Валлахії, Молдавії тощо, сформувала козацьке шляхетство[7].

З поділами Речі Посполитої та ліквідацією Війська Запорозького, шляхта почала втрачати свої юридичні привілеї та соціальний статус. Остаточно на землях колишньої Речі Посполитої шляхетські права були ліквідовані Декретом про знищення станів та статських чинів та польською конституцією 1921 року.

Незважаючи на те, що насправді шляхтичі могли мати надзвичайно нерівний статус через багатство та політичний вплив, між елітами та рядовими шляхетством було дуже мало формальних відмінностей. Також на відміну від більшості інших країн, титули мали лише лічені роди.

Answer 2

Шляхта втратила свою самостійність з різних причин у різних історичних періодах та регіонах. Основні причини цього процесу включають такі фактори:

1. Розквіт абсолютизму: У багатьох країнах, зокрема в Польщі, Литві, Угорщині та інших країнах Центральної та Східної Європи, розквіт абсолютизму означав концентрацію влади в руках монарха. Це ослабило вплив шляхти, оскільки монарх став більш незалежним від її впливу та контролю.

2. Реформи та суспільні зміни: У різних періодах історії були впроваджені реформи, які обмежували права та привілеї шляхти. Наприклад, в Російській імперії реформи Петра Великого зменшили автономію землевласників, а Французька революція призвела до анулювання привілеїв старого режиму.

3. Зовнішні агресії: Історія багатьох країн Центральної та Східної Європи відзначається численними конфліктами з іншими державами, які призвели до втрати територій та автономії. Наприклад, розподіл Польщі між Росією, Прусією та Австрією в XVIII столітті призвів до скорочення впливу польської шляхти.

4. Соціальні та економічні зміни: Індустріалізація та модернізація суспільства привели до змін у структурі суспільства. Розширення середнього класу та збільшення важливості міського населення призвели до змін у політичній системі, які зменшили вплив традиційної землевласницької шляхти.

5. Культурні та ідеологічні зміни: Рухи національної та соціальної ідентичності, а також ідеї рівності та прав людини, які поширювалися у XVIII-XIX століттях, сприяли змінам у політичній системі та призвели до втрати привілеїв шляхти.

Ці фактори діяли по-різному у кожній країні і в різні епохи, але загалом вони призвели до поступового втрати самостійності шляхти і переходу до більш сучасних та централізованих форм управління.