Question

У чому феномен шістдесятництва Зі спогадів Є. Сверстюка: «...Наше покоління формували різні середови- ща. Художники почали малювати те, чого раніше вони не малювали і що раніше ніяк не могло стати предметом їхньої творчості. У поетів почала з’являтися якась свіжість і свобода. Паралельно розвивалася критика – у той час вона була дуже важливою. Люди чекали буквально кожного слова. Тогочас- на критика була не так глибокою, як гострою. Одначе якби хтось мене спитав, чи виступили в той час критики з якимись новими ідеями, то я б сказав, що в той час найважливіше завдання полягало в тому, щоб відкрити заборонені й спрофановані цінності...» Як ви розумієте настанову для тогочасної критики «відкривати заборонені й спрофановані цінності»?

Answer 1

Ответ:

Головне завдання тогочасної критики було відкривати заборонені цінності. Шістдесятники виступали за оновлення суспільства, боролися за відновлення справжніх культурних цінностей, свободу та гідність українського народу. Довгий час, письменники зазнавали жорстких репресій та були змушені творити під "радянсткий лад", тож головним завданням тогочасної критики було відкинути встановлені правила та перейти до нового етапу творчості.

Объяснение:

Answer 2

Феномен шістдесятництва, особливо в контексті висловлення Євгена Сверстюка, визначається не лише як культурно-історичний період, але і як особливий етос, що супроводжував та змінював соціокультурну ситуацію. У цей період (зокрема в 1960-і роки в СРСР) відбувалися значущі трансформації в різних сферах життя суспільства, включаючи культуру та мистецтво.

В історії української літератури та культури 1960-х років визначається як час "розквіту", коли творці розкривали нові теми, експериментували з формами і висловлювали не лише свої творчі ідеї, а й соціальні погляди. Цей період відрізнявся відкритістю, свободою вираження, що було особливо важливим у контексті попереднього тоталітарного режиму.

Євген Сверстюк, у зазначених вами спогадах, вказує на кілька ключових аспектів:

1. Творча свобода художників: Художники в цей період взялися за теми та жанри, які раніше вважалися неприпустимими або забороненими. Вони стали висвітлювати нові реалії, проблеми та ідеї, що відображало динаміку змін у суспільстві.

2. Свіжість і свобода в поезії: Поети виявляли своєрідність та новаторство у своїй творчості. З'явилася нова "свіжість і свобода", що відображалася в поетичних текстах. Їхні твори ставали більш особистими та відкритими.

3. Розвиток критики: Критика також відігравала важливу роль у цьому періоді. За словами Сверстюка, критики мали завдання "відкривати заборонені й спрофановані цінності". Це може вказувати на їхню роль у визначенні нових культурних стандартів, відмовленні від старих ідей та відкритті нових перспектив в мистецтві та літературі.

Загалом, настанова "відкривати заборонені й спрофановані цінності" для критиків та творців означала не лише розрив з традиційними конвенціями, а й прагнення розкрити нові шляхи для культурного розвитку та вираження індивідуальності. Це було своєрідним визволенням від ідеологічних обмежень, що відзначалося творчістю і діяльністю багатьох представників інтелектуальної еліти того часу.