Question

Доклад* Перший симвоніст української прози

Answer 1

Натура Панаса Мирного радше мала б вражати дослідників саме своєю внутрішньою цільністю, силою духу, непохитністю митця, що зберіг до кінця своїх днів вірність творчому обов'язку, покликанню, яке він розумів як безкорисливе, самовіддане служіння народові. Не заради слави трудився Панас Якович — до слави він ставився спокійно. Була мета, висока і благородна, яка спонукала його працювати ночами, вслухаючись у голоси, що долинали з мороку вируючої дійсності. Цілеспрямована, зігріта глибокою любов'ю до народу, творчість письменника найвірогідніше від усього засвідчує, чим жила ця людина — суворий літописець епохи. Із найнадійнішого джерела — з книжок Панаса Мирного — ми безпомильно дізнаємося про його сокровенні думи й прагнення, дізнаємося, ким він був, у що вірив, в ім'я чого самозабутньо трудився. Варто прочитати бодай один із творів Панаса Мирного, і нам стане ясно, що під сукном віцмундира в цій людині билося палке серце патріота, справжнього гуманіста, митця глибоко демократичних переконань, серце, яке ніколи не остигало в своїй притаєній, Мирний досяг у жанрі соціально-психологічного роману; для нас він передовсім творець масштабних, сильних своєю правдивістю монументальних полотен, художній живопис яких дає незвичайно багате уявлення про сучасне письменникові суспільство, про життя пореформеної України з її напруженою похмурою атмосферою, в якій дедалі ясніше змигували блискавки майбутніх революційних грозовиць. Битва, власне, вже йшла, соціальний антагонізм досягав граничного напруження, і за цих умов правдиве слово письменника-демократа мало могутню викривальну силу.

Answer 2

Звісно, давайте розглянемо тему першого символіста в українській прозі.

Символізм був літературним рухом, що розвивався наприкінці XIX - на початку XX століття і визначався прагненням висловлювати не лише поверхневий сенс подій та явищ, але і внутрішній світ поета, його почуття, фантазії та мрії. Українська символістична література виникла у контексті загальноєвропейського символізму, але мала свої особливості, пов'язані з історичним та культурним контекстом України.

Першим символістом української прози часто вважають Івана Огієнка (1876-1933). Він був представником молодої інтелігенції кінця XIX - початку XX століть і брав активну участь у літературному житті свого часу.

Його прозові твори, такі як "Медуза", "Серце Європи", "Левитант купець", мали яскраво виражені символістичні риси. Огієнко використовував символи, алегорії та метафори для передачі своїх ідей та почуттів. Він докладав зусиль до того, щоб виразити не тільки зовнішні події, але й внутрішній світ героїв, їхні емоції та філософські роздуми.

Огієнко також був активним учасником літературно-мистецького життя, членом літературних груп та об'єднань, що сприяло поширенню символістичних ідей в українському літературному середовищі.

Його творчість визначалася не лише символістичним світоглядом, але й соціальною активністю. У своїх творах він часто ставив питання про соціальні нерівності, несправедливість, доля народу. Таким чином, він поєднував символістичний стиль з соціальною проблематикою.

Загалом, Іван Огієнко вважається важливою постаттю в історії української символістичної прози, і його внесок оцінюється не лише на рівні створених творів, а й у контексті літературного розвитку України на порозі XX століття.