Question

ПОМОГИТЕ ПОЖАЛУЙСТА, НУЖНО ВЫПИСАТЬ ЕПІТЕТИ І ПОРІВНЯННЯ МИКОЛА ВОРОНИЙ ІВАНОВІ ФРАНКОВІ Hi, мій учителю і друже, Про мене все це не байдуже. Життя з його скаженим шалом, З погонею за ідеалом, З його стражданням і болінням І невгамованим сумлінням, Життя - се дві противні сили, Що між собою в бій вступили. Одна з них - велетень-гнобитель, А друга - геній-визволитель; Його двосічна гостра криця Влучна, як з неба блискавиця; Але і велетень могучий В руці тримає меч блискучий? Страшні, тяжкі його удари, А ще страшніш таємні чари... Як маю я його цуратись Чи від ударів ухилятись? О, ні! Я, взявши в руки зброю, Іду за генієм до бою. Рубаюсь з ворогом, співаю, В піснях до бою закликаю Всіх тих, що мляві, чи недужі, Чи під укриттям сплять байдужі. І знаю я, що замість плати Мене чекають кари, страти... Та чи ж грізний удар обуха Там, де буяє творчість духа? Одна хвилина раювання Там відкупляє всі страждання. Бо то чуття свобідні, щирі Бринять у святобливій лірі. І прикро, як ураз зі мною Стають, немовби теж до бою, А справді для пихи своєї З порожнім серцем фарисеї І паперовими мечами Вимахують над головами. Хто кликав їх? Чого їм треба? Чи хробакам потрібно неба? Нехай ідуть всі ті нездари На торговиці та базариї Нікчемний крам, дрібні вигоди - От їх найвищії клейнодиі Але коли повсякчас битись, То серце може озлобитись. Охляти може, зачерствіти, Зав'януть, як без сонця квіти. Душа бажає скинуть пута, Що в їх здавен вона закута, Бажає ширшого простору - Схопитись і злетіти вгору, Життя брудне, життя нікчемне Забути і пізнать надземне. Все неосяжне - охопити, Незрозуміле - зрозуміти! О, друже мій, то не дурниці.- Всі ті щасливі небулиці Про райських гурій, про нірвану, Про землю ту обітовану. Вони тягар життя скидають І душу раєм надихають. Чи все ж те розумом збагнути, Що дасться серцеві відчути? І чи можливо без утрати Свобідний творчий дух скувати? І хто Поезію - царицю Посміє кинуть у в'язницю? Хто вкаже шлях їй чи напрямок, Коли вона не зносить рамок? В ній в с і краси кольори сяють, В ній в с і чуття і змисли грають!.. До мене як горожанина Ставляй вимоги - я людина. А як поет - без перепони Я стежу творчості закони; З них повстають мої ідеї - Найкращий скарб душі моєї. Творю я їх не для шаноби; Не руш, коли не до вподоби. І ще скажу, мій славний друже, Я не беру життя байдуже. Високих дум святі скрижалі, Всі наші радощі і жалі, Всі ті боління і надії І чарівливі гарні мрії, - Все, що від тебе в серце впало, Не загубилось, не пропало... Моя девіза: йти за віком І бути цілим чоловіком!

Answer 1

Епітети:скаженим шалом,невгамовним сумлінням,противні сили,велетень-гнобитель,геній-визволитель,гостра криця,влучна блискавиця,велетень могучий,меч блискучий,страшні тяжкі удари,таємні чари,паперові мечі,нікчемний крам,дрібні вигоди,нійвищії клейноди,ширшого простору,життя брудне,життя нікчемне,щасливі небулиці,землю  обітовану,свобідни творчий дух,найкращийй скарб,славний друже,життя байдуже,святі скрижалі,чарівливі гарні мрії.
Порівняння:
1.вулчна,як з неба блискавиця
2.і прикро,як ураз зі мною стають
3.завянуть,як без сонцця квіти
4.а як поет,без перепони,я стежу творчості закони
.до мене,як горожанина

Answer 2

Текст, який ви подали, містить в собі висловлення епітетів та порівнянь, що характеризують Миколу Вороного та Івана Франка. Давайте розглянемо деякі приклади.

1. Епітети та порівняння, які характеризують Миколу Вороного: - "Життя з його скаженим шалом." - "З його стражданням і болінням." - "Життя - се дві противні сили, Що між собою в бій вступили." - "Велетень-гнобитель." - "Страшні, тяжкі його удари." - "Але і велетень могучий В руці тримає меч блискучий."

2. Епітети та порівняння, які характеризують Івана Франка: - "Геній-визволитель." - "Його двосічна гостра криця Влучна, як з неба блискавиця." - "Його гострі удари." - "І вже страшніш таємні чари." - "Як маю я його цуратись Чи від ударів ухилятись?" - "Іду за генієм до бою."

3. Загальні епітети та порівняння: - "Життя - се дві противні сили." - "Двосічна гостра криця." - "Страшні, тяжкі його удари." - "Таємні чари."

Всі ці епітети та порівняння створюють живописну картину образу Миколи Вороного та Івана Франка, вказуючи на їхні властивості, характер та велич. Текст також висловлює авторські роздуми щодо життя, творчості та боротьби за ідеали.