Question

ПОМОГИТЕ ПОЖАЛУЙСТА! ВИПИШІТЬ ІЗ ВІРША "МРІЇЇ" ЛЕСІ УКРАЇНКИ, МЕТАФОРИ Й ЄПІТЕТИ. У дитячі любі роки, Коли так душа бажала Надзвичайного, дивного, Я любила вік лицарства. Тільки дивно, що не принци, Таємницею укриті, Не вродливі королівни Розум мій очарували. Я дивилась на малюнках Не на гордих переможців, Що, сперечника зваливши, Промовляли люто: «Здайся!» Погляд мій спускався нижче, На того, хто розпростертий, До землі прибитий списом, Говорив: «Убий, не здамся!» Не здававсь мені величним Той завзятий, пишний лицар, Що красуню непокірну Взяв оружною рукою. Тільки серце чарувала Бранки смілива відповідь: «Ти мене убити можеш, Але жити не примусиш!» Роки любії, дитячі, Як весняні води, зникли, Але гомін вод весняних Не забудеться повіки. Він, було, мені лунає У безсонні довгі ночі І єднається так дивно З візерунками гарячки: Мріє стеля надо мною, Мов готичнеє склепіння, А гілки квіток сплелися На вікні, неначе грати. Од вікна до мене в хату Червонясте світло впало, – Чи то вуличнеє світло, Чи то полиски пожежі? Що се так шумить невпинно? Навісний, безладний гомін! Чи в крові гарячка грає, Чи війна лютує в місті? Чи се лютий біль у мене Тихий стогін вириває, Чи то стогне бранець-лицар, Знемагаючи на рани: «Хто живий у сьому замку? Хто тут має серце в грудях? Другом будь, зійди на вежу, Подивись на бойовисько! Подивись на бойовисько, Хто кого перемагає? Чи над лавами ще в’ється Корогва хрещата наша? Коли ні, – зірву завої! Хай джерелом кров поллється, Будь проклята кров ледача, Не за рідний край пролита! Ні, я чую наше гасло! Ось воно все голосніше… Зав’яжіть тісніше рани, Шкода кров губити марне!..» Так дитячі мрії грали Між примарами гарячки. А тепер? – гарячка зникла, Але мрії не зникають. І не раз мені здається, Що сиджу я у полоні І закута у кайдани Невидимою рукою. Що в руці у мене зброя Неполамана зосталась, Та порушити рукою Не дають мені кайдани. Глухо так навколо, тихо, Не шумить гарячка в жилах, Не вчувається здалека Дикий гомін з бойовиська. Так і хочеться гукнути, Наче лицар мрій дитячих: «Хто живий? Зійди на вежу, Подивися наоколо! Подивись, чи в полі видко Нашу чесну короговку? Коли ні, не хочу жити, Хай мені відкриють жили, Хай джерелом кров поллється, Згину я від згуби крові. Будь проклята кров ледача, Не за чесний стяг пролита!..»

Answer 1

Епітет-це слово,що вказує на одну з ознак  предмета якиц називаєтьчя і має на метв конкретизувати уявлення про ньогоПриклад: ясне сонечко, чорноброва дівчинонька.
Метафора-це перенесення рис із одного предмета, істоти, явища на іншу істоту, предмет, явище на підставі подібності.

Answer 2

Я можу допомогти тобі знайти метафори і епітети в поезії Лесі Українки "Мрії". Ось деякі приклади:

- Епітети - це слова, які вказують на якусь особливу ознаку предмета, явища або дії. Вони зазвичай виступають у ролі прикметників або прислівників. Наприклад, у вірші є такі епітети: дитячі любі роки, надзвичайного, дивного, готичнеє склепіння, червонясте світло, дикий гомін тощо. - Метафори - це слова або вирази, які переносять назву одного предмета, явища або дії на інший на основі їх подібності або аналогії. Вони зазвичай виступають у ролі іменників або дієслів. Наприклад, у вірші є такі метафори: стиглі зірки, ріка спогадів, вогонь почуттів, сиджу я у полоні, закута у кайдани, невидимою рукою тощо.

Якщо ти хочеш дізнатися більше про метафори і епітети в поезії, ти можеш переглянути ці сторінки: [1](https://www.avktarget.com/articles/yaziki/metafora-i-epitet-chem-oni-otlichayutsya.html), [2](https://moyaosvita.com.ua/osvita-2/chim-vidriznyayetsya-metafora-vid-epiteta/), [3](https://bing.com/search?q=%d0%bc%d0%b5%d1%82%d0%b0%d1%84%d0%be%d1%80%d0%b8+%d1%96+%d0%b5%d0%bf%d1%96%d1%82%d0%b5%d1%82%d0%b8+%d0%b2+%d0%bf%d0%be%d0%b5%d0%b7%d1%96%d1%97), [4](https://moyaosvita.com.ua/literatura/%e2%9c%85yak-vidrizniti-metaforu-vid-epiteta-prikladi/), [5](https://ukrtvory.in.ua/epitet-metafora-pavlo-tichina-1891-1967/). Сподіваюся, що це тобі допоможе.