Question

Напишіть твір Дитинство мало бути щасливим нам тему твору Мій тато став зіркою

Answer 1

У дитинстві немає ніяких дорослих турбот, можна весь день грати і не переживати ні про що. У мене завжди було багато друзів, з якими ми влітку грали цілий день на вулиці. У дитинстві на місці сидіти не доводилося.

Ми грали з м’ячем, купалися в місцевій річці, каталися на велосипеді, бігали по двору, грали в хованки. У дитинстві завжди цікаво дивитися серіали, і мультики, а потім обговорювати їх зі своїми друзями. Багато друзів з дитинства спілкуються зараз зі мною. Це дуже приємно, коли дитяча дружба переросла у доросле дружбу.

Також приємно в дитинстві отримувати подарунки від батьків. Кожна нова іграшка дарує багато приємних моментів, які можуть залишитися в пам’яті і в дорослому віці.

Я дякую своїм батькам за те, що моє дитинство було щасливим. Бабусі і дідусі також намагалися подарувати мені, як можна більше щасливих хвилин.

Answer 2

Дитинство мало бути щасливим - тема твору "Мій тато став зіркою".

Навіть зараз, вагаючись, як чітко відтворити записи пам'яті, вогні почуттів моєї дитини, я відчуваю нестримну радість, згадуючи своє дитинство. Кожен з нас, хоча б на мить перенесеться в рідні роки, і спогади про те, як ми жили, як ми були щасливі, надихають нас на подальше життя. І хочу згадати одну з найважливіших для мене епізодів в моєму дитинстві, коли мій тато став зіркою.

Як-то вечірніми годинами, коли сонце вже сховалося за горизонтом, а небо осяяло тисячами зір, я, сидячи на великому зеленому м'якому ковдрі, з якого летіли веселі, яскравих фарб повітряні кулі з радісними пацюками, слухав, як мій тато розповідає мені про зірки. Ми лежали на трав'янистому газоні, який загорталяв нас у своє тепло, а місяць ніжно освітлював наш світ. Я завжди задавав татові безліч питань, про все, що вони розповіли мені про небо, зірки і космос.

Один з вечорів, коли батько розповідав про планети, важність зірок для мореплавців і сакральність ночі, я вирішив, що він є чарівником, здатним змінювати світила на небі. Продовжуючи вчинки привабливих казкових персонажів, я досліджував люстра, зіркові картини на стінах і припрошуюся згори, стрибаючи на невеликому м'якому ковдрі, закритим голенищами, в яких програвали яскраві сніжинки. І коли перемістилися перед сонцем, розбиваючи іскри на статичних зірках, я швидко відвернувся, щоб не перетворити в незрозумілий для мене світ, повний безумовностей.

Тато сміявся і думав, що у мене є потенційність для зірки. Він говорив, що, якщо я зроблю щось незвичайне і відмінне, як зміну світа, то стану звідусіль зіркою, яку всі зможуть бачити і розбудити до життя за своїми мріями. Це був перший раз, коли я зацікавився поняттям впливу, яким ми можемо мати на світ і тих, хто нас оточує.

Минуло багато років, важливих зустрічей, пізнань і нових знань. Тато не став легендою, як я імагінував, але він став зіркою – джерелом світла та натхнення для мене. Його мудрість, мужність і самопожертва були джерелом моєї віри у себе і в світ. Тато навчив мене любити, мріяти, відчувати відповідальність і прагнути до кращого. Він був моїм небом, де кожен день появлялася нова зірка.

Тому, дитинство - найщасливіша час життя, світло і казкові емоції. Сім'я і батьківський протекторат стають для нас зразком, взірцем, як ми повинні жити. І навіть якщо наші татусі не стають справжніми зірками на небі, вони завжди залишаються зірками у наших серцях, які освітлюють наші шляхи і показують нам дорогу до щастя.