Question

Написати твір мініатюру з елементами роздуму на тему добро зроблене тобою завтра ж забудуть

Answer 1

Добро зроблене тобою завтра й забудуть… Це розмірковуючи, я ставлю собі питання: чому так часто кожнопомітне, важливе та грандіозне добро, яке ми робимо, зникає зі слів людей зовсім швидко? Чому воно неначе розчиняється в повітрі, залишаючи лише слабку емоційну сповільнену реакцію?

Мабуть, причина не в людях, а в плині часу. Велике добро здатне короткочасно вражати, але потім обростає воротами повсякденності й перемішується з хворобами, загасає у шумі непритаманних йому речей. Багато разів я спостерігав, як прекрасний почин перетворюється на одну з численних ліній фіналу. Це різко вдаряє почуттями, але залишається виключно мінливим знаком на пагорбі пам'яті.

Хай так, нехай ніхто не пригадає про добро, яке я роблю завтра. Тоді нашими починами ми впливаємо на майбутнє не лише других, а й себе. Тому, роблячи добро, варто задуматися не тільки про те, як це вплине на оточуючих, але й на нас самих. Перетворювати наше серце на фортецю з розбитих іллюзій, збирати їх дарчими каменями мудрості – ось наша задача.

Ми не знаємо, яке добро залишиться в пам'яті і яке зникне спроквола, але те, що залишилось у наших серцях, перетворює нас у кращих людей. Хай забудуть – нас це не повинно затурбувати. Така природа людської свідомості, що вона швидко живе та швидко забуває. А наше добро – це не викичати сльозу на публіці, а загой спеку пустозвінченості. Ми завжди маємо вибір: залишатися в тіні, чекаючи подяки, або робити добро без ніякої нагороди. І той, хто обирає друге, збагачує не лише свою душу, але й увесь світ.

Отже, нехай добро, зроблене тобою завтра, забудуть – це вже не твоя справа. Зрозуміло, нам хочеться, щоб наші почини залишилися на довше, відразу прийняті руками. Але це лише помічник усамітненої гордості. Справжня реальність добра полягає у тій маленькій іскорці чистої людяності, яка живе у наших душах. Вона незбагненна, як небо глибоке, і водночас безмежна, як море чуйності.

То, як слідувати за добром у своєму житті, – це кожному належить вирішувати самому. Однак пам'ятаймо: добро має силу переміщатися крізь час, перетворювати нас та інших на людей, які зрозуміють ту частинку божественного дотику у наших діях. Нехай добро забудуть, але нехай ми не забудемо добро. Це наш спочатку нікому незрозумілий, але потім безцінний дар, який уможливлює зміну світу до кращого.