Question

"Правда про Прометея" переказ ось текст: Орел прилітав кожного ранку і розпочинав пекельну роботу... Прометем не мав ненависті до орла, знав, що той приречений, як і він сам, але почував нестерпний біль, муку, страх смерті, а потім важке повільне воскресіння. Його муки майже щодня бачив Геракл. Він чув перший удар дзьобом по Прометеєвих грудях, болісний крик та стогін. І жаль стискав могутнє серце героя. Одного разу, щойно орел злетів з вершка дуба, Геракл вхопив велетенський уламок каменя й пожбурив у нього. Уламок розтрощив птаха об скелю. В кілька кроків Геракл видряпався на гору, легко повиривав зі скелі штирі, поскручував з Прометеєвих рук та ніг ланцюги й опустив його на землю. Прометей ішов цілий день. А коли настала ніч, підійшов до якогось житла. Він втомився, йому було холодно, руки тремтіли. Посеред двору горіло багаття, довкола якого сиділи люди, смакували їжу, весело гомоніли. Прометей не вимовно зрадів: це ж його вогонь! Він подарував людям вогонь. Тепер вони готують на ньому собі їжу, гріються. Прометей хотів присісти біля багаття, та в ту мить літній сивобородий чоловік мовив суворо: «Йди геть, пришельцю з ночі». Так він ходив до пізньої ночі. Його звідусіль проганяли. І тоді Прометей сховався неподалік від одного багаття. Коли люди поснули, тихенько підкрався, вихопив головешку й подався геть. Він підіймався кудись угору й врешті опинився перед великою печерою. В нього ще вистачило сили настягати сушняку й розпалити багаття. Біля нього й заснув глибоким сном. І вже не чув, як опівночі вгорі здійнявся страшний гуркіт. Такої грози тут не було од сотворіння світу. Вода залляла геть усі багаття в селищі. Вогонь не погас тільки в печері. Люди ж, які жили в селищі, прокинувся і в розпачі звели до неба руки. І раптом побачили велетенське багаття на горі. Вони підійшли до найвищого крутосхилу, але Прометей поспихав їх зі скелі. Тоді люди приповзли на колінах і почали жалібно квилити, випрохуючи вогню. Зрештою Прометей погодився дати їм вогонь, але зажадав, аби люди збудували йому на горі палац. Люди вславляли Прометея, складали пісні на його честь, виліпили з глини його постать та поставили її в селищі, молилися на неї. Згодом глиняну статую Прометея люди замінили на камінну й викарбували на постаменті великими літерами: «Нашому дорогому титану Прометею»

Answer 1

Ответ:

Переказ:

Щоранку орел прилітав до Прометея, завдаючи йому страшних мук. Прометей терпів біль, але не ненавидів орла. Геракл, спостерігаючи за муками Прометея, одного разу вбив орла, врятувавши тим самим Прометея. Прометей блукав, доки не знайшов людей, що грілися біля вогнища, який він сам колись подарував їм. Проте люди не впізнали його та вигнали. Згодом, коли вогонь загас і лише в печері, де переховувався Прометей, він залишався, люди просили у нього вогню. Вдячні люди поклонялися Прометею, спорудивши йому палац та статую на його честь.

Answer 2

The Story of Prometheus

The story of Prometheus is a well-known Greek myth that has been passed down through generations. It tells the tale of Prometheus, a Titan who defied the gods to bring fire to humanity. Here is a retelling of the story:

Every morning, an eagle would come and begin its torturous work on Prometheus. Prometheus did not harbor any hatred towards the eagle, knowing that it was also condemned, just like him. However, he felt unbearable pain, agony, and the fear of death, followed by a slow and painful resurrection. Hercules witnessed Prometheus' torment almost every day. He heard the first strike of the eagle's beak on Prometheus' chest, the painful cry, and the groans. Hercules, with his mighty heart, felt deep sympathy for Prometheus.

One day, as the eagle flew down from the top of an oak tree, Hercules grabbed a giant piece of rock and hurled it at the bird. The rock shattered the eagle against the cliff. Hercules then climbed up the mountain, effortlessly tore the chains from Prometheus' hands and feet, and brought him down to the ground. Prometheus walked all day long. When night fell, he approached a dwelling. He was tired, cold, and his hands were trembling. In the middle of the courtyard, a fire was burning, and people were sitting around it, enjoying their food and making merry. Prometheus was overjoyed because it was his fire. He had given fire to the people. Now they cooked their food and kept themselves warm with it. Prometheus wanted to sit by the fire, but an elderly man with a gray beard spoke sternly, saying, "Go away, stranger of the night." So he wandered until late at night. He was driven away from everywhere. Then Prometheus hid near a fire. When the people fell asleep, he quietly approached, took a burning ember, and went away. He climbed up to a high place and kindled a fire. He had enough strength left to gather dry wood and light a fire. He fell asleep next to it. He did not hear the terrible roar that rose at midnight. There had never been such a thunderstorm since the creation of the world. The water flooded all the fires in the village. Only the fire in the cave did not go out. The people crawled up to the steepest slope, but Prometheus pushed them away from the cliff. Then the people crawled on their knees and began to beg for fire. Finally, Prometheus agreed to give them fire, but he demanded that the people build him a palace on the mountain. The people praised Prometheus, composed songs in his honor, made a clay statue of him, and placed it in the village. They prayed to it.

Conclusion

The story of Prometheus is a tale of defiance, sacrifice, and the gift of fire to humanity. Despite his suffering, Prometheus showed compassion and brought fire to the people, improving their lives. The story teaches us about the power of empathy, the consequences of challenging the gods, and the importance of gratitude.