Question

Цитати до образу Роксолани.

Answer 1

«Настя була веселої вдачі»; «…Слово «Хуррем» значить: або спокійна, або безжурна, або весела. Не знала тільки, чи се по-татарськи, чи по-турецьки»; «Вона весь час бажала собі одного: жити, жити, жити — за всяку ціну жити, хоч би в біді й пониженню, в татарській неволі! Бо світ був такий гарний, гарний ! А вона була ще така молода, молода!»; «Вона була в чорних скрипучих матах. Здавалося їй, що се домовина. І що в тій чорній домовині похоронена вся її ясна дівоча минувшість»; «…Галичанка Настуся»; «Чому діти тої землі, з котрої вийшли, йшли у неволю, хоч вони ростом і силою більші від татар. Чому вони женуть татар у неволю, але татари їх?»; «…Прийдеться їй стати невольницею або може, жінкою одної з тих брудних потворів, про які ще вдома оповідала їй бабуня, що вони родяться сліпі, як собаки»; «На татарських ременях пригадувала собі, що не тільки її мати, але й вона сама жертвувала себе в хоробі на службу Богу. А потому, коли минула хвороба, забула свій обіт і знайшла собі земного нареченого»; «Збентежено вибиралась Настуня до школи невольниць, але ум її працював живо. Розуміла ясно, що в сій школі може бути побудована підвалина її дальшої долі — доброї або злої»; «Не мав слушності батько, коли говорив, що здоровля найбільше добро людини,— подумала.— Бо ще більше добро свобода»; «…Чому жінка не мала б займатися державними справами?»; «Ти маєш слухати Аллага на небі й султана на землі!»; «Боронилася в своїм нутрі, як борониться метелик, кинений у воду. Одинокою її опорою був хрест… І держалась його так, як держиться мурашка на малій трісочці, котру вже несе повінь»; «…Втягувала в свої думки його науку, як втягує квітка росу в ніжні листочки. І дозрівала на очах, як черешня.»; «Не в перлах, а в ланцюгах ішла не по адамашку, а по поросі, скропленім слізьми невольниць. У волоссю не мала дорогого «горючого каменя», а зате немов палахкотів горіючий камінь у голові: хвилями відчувала пекучий біль у голові, що здавалося їй, немов її, власні очі западаються в нутро голови. Коли біль уставав, віддихала, мовби на світ щойно вродилася»; «…Волосся золотисте, очі легко сині. Личко біле як сніг з таким відтінком, як перша пупінка рози, а таке лагідне, як у його матері, що все боїться за нього. І притім так само енергійне!» (Сулейман про Настю); Сулейман: «…він ще не зустрічав у своїм житті жінки, котра більше пригадувала його матір»; «Одначе, все-таки не розуміла, як вона, бідна невільниця, замкнена в клітці птичка, може помогти рідному краєві, з котрого вийшла, й народові, котрий мучився там»; «…Молода Хуррем приязніше відповідала на поклони слуг і невільниць, ніж привіти його жінок»; «…Я невольниця. Невольницю вдягають і роздягають по волі її пана»; «Найбільше грошей ужила б я для найбільш нещасливих людей»; «Сулейман: «Адже я ще не зустрічав такої ані гордої дівчини, ані жінки. Ніколи!»; «То була перша посада, яку дала Роксоляна Хуррем в палаті падишаха. Як же багато їх роздавала вона потому — в Європі й Азії, на землях і на водах, в армії і флоті, у судах і скарбі султанськім! А все робила з одним таємним заміром і так витривало, як тільки робить жінка — жінка, котра любить і ненавидить»; «…Делікатні рученьки Насті зачали ламати велику і сильну державу падишаха, що простяглася на три часті світу»; «З глибоких і тихих ущель і дебрів Святої Гори виходили до неї чудові мрії, мов срібна мряка, нечутно шептали до вуха, що вона призначена до надзвичайних діл»; «І пригадалося їй подруга Ірина. Що вона сказала б на вістку, що Настя стала жінкою султана!.. Яка гордість пробудилась і її душі. Вже не журитиметься нічим!.. Скарби незлічимі матиме в руках»; «Ти знаєш, що таке біль! Встався за мною до все величного Бога, що створив небо, і море, і вітри, і птиці небесні, що наказав людям творити добрі діла… Дай мені знак який-небудь, Матінко Господня, Воротанице!»; «А вона йшла, як Єва, навіть не думаючи про те, чи він завагається з’їсти, все, що вона йому подасть — вона, його будуча жінка»; «Ти володар великої держави, а я никла квітка»; «Сулейман став мов перуном ражений. Ще ніколи не бачив, як вона плакала була така одушевлена гарна в перлистих слезах своїх, як весна, кроплена дощиком. А внутрішній біль так у ній горів, як горить крізь вікна пожар у нутрі дому»; 

Answer 2

Образ Роксоланы связан с древней историей и легендами о Скитии и Сарматии. Роксолана (также известная как Роксоланка) была королевой сарматов и жена Тиберия Юлия Августа (Тиберия). Этот персонаж часто встречается в античных источниках, хотя информация о ней ограничена и полна легенд и мифов. Следующие цитаты и упоминания помогут вам лучше понять образ Роксоланы: 1. **Аммиан Марцеллин (Ammianus Marcellinus):** Аммиан Марцеллин, римский историк 4 века, описывает события, связанные с Роксоланой и ее народом. Вот одна из его цитат: "Роксолана, царица амазонок и всадниц, которых Цезарь Тиберий удивил и восхвалил, как заслуживающих похвалы даже в столь великих мужчинах." 2. **Кассий Дион (Cassius Dio):** Этот римский историк также упоминает Роксолану в своих работах. Он пишет о том, как Роксолана представляла собой сильное и независимое женское лидерство среди сарматов и о том, как ее красота и умения впечатлили римского императора. 3. **Плутарх (Plutarch):** В его произведении "О себе самом" Плутарх рассказывает о встрече Роксоланы и императора Тиберия. Он описывает ее как очаровательную женщину, которая была одновременно умной и обаятельной. 4. **Сарматские легенды:** Множество сарматских легенд и мифов о Роксолане были переданы устно и могут включать в себя разные аспекты ее личности и деятельности. Образ Роксоланы остается загадочным и запутанным в исторических источниках. Она была невероятно влиятельной фигурой в своей эпохе, и ее история и мифы, связанные с ней, продолжают вдохновлять историков и художников.