Question

Срочно легенду про с.Вовче або про м.Турка с.Розлуч

Answer 1

Живу я в маленькому селі Вовче.  А знаєте чому воно так називається? Ні? То слухайте.
Одного разу, коли ще це село не мало назви, вийшов чоловік по дрова до лісу. Чує якийсь то шепіт. Зі страху заліз чолов'яга на дерево. Тільки ото він відірвав ноги від землі, як звідки то виявився вовк. Дивний якись. Ходи на двох лапах, та має роги. Та напевно був він головний, не сам він був, був зі двома своїми друзями. Такими же.
- Де були? Чого поганого наробили? - питає той що головний.
- Во-о-овче, брате...
- Скільки раз вам говорив не називайте мене брате! - обірвав він друзів.
- Во-о-овче, підслухали ми що в одному селі, хочуть вибрати для села ім'я.
- А мені що з того? Але ж.. Погодьте-погодьте... Назву говорите? То вони повинні назвати його начість мене! Село "Вовче"!  Тоді, ось що я вам олупам говорю, йдіть й запугайте людей, щоб назвали село помоєму. Або порву я вас своїми рогами.
 А чолов'яга той, все чув! Пішов він до головного у селі та розповів йому усе що знав. Він неповірив, та загнав його до дому.
               ***
Так вовки й зробили. Коли оголосили вибори назви, вони заскочили до ради та почали усе громити. Та вийшов туди і чолов'яга той, та зі собою взяв ножа. А як вовки на нього кинулись він їх зарізав. Але вовк-головний на тому не щупинився. Вирішив він теж напасти. Чолов'яга і його зарізав. З тих пір гуляє по тій залі, де те все проісходило три привида вовків. А щоб вони й надалі не діставали мешканців, вирішив голова села так і назвати село. Віднині те село назівають село "Вовче".

Answer 2

Конечно, вот легенда о селе Вовче и его связи с местом Турка и селом Розлуч:

Давным-давно, в ущелье между местами Турка и Розлуч, раскинулось уютное село Вовче. В этом селе жили добрые и гостеприимные люди, которые всегда приветствали путешественников и странников.

Однажды, в холодную зимнюю ночь, когда метель загнала в село молодого волка, его шершавая шерсть была покрыта снегом и льдом. Волк был слаб и голоден, и он не мог продолжать свой путь. Добрые жители Вовче, узнав о его бедственном положении, решили помочь ему.

Они приняли волка в свои дома, согрели его у камина и накормили теплой едой. Волк благодарно вилял хвостом и умолял остаться в селе, обещая защищать его и его обитателей от любых опасностей.

Со временем, волк стал частью семьи и села Вовче. Он стал его верным сторожем, защищая село от диких зверей и других угроз. Жители села уважали волка за его преданность и храбрость.

И так с течением времени в селе Вовче и его окрестностях царил мир и безопасность благодаря волку-сторожу. Эта легенда напоминает нам о том, как доброта и сострадание могут преодолеть даже самые неожиданные преграды и превратить даже самого дикого врага в верного друга.