Question

Написати твір на тему «Дивакуватий хлопчик Олесь»

Answer 1

Нещодавно на уроці української літератури ми прочитали оповідання Григора Тютюнника "Дивак". Мені одразу здалося, що з'явився у мене новий друг — щирий, добрий.

Запам'ятались Олесеві очі: "чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ". Так, хлопчик допитливий, цікавиться всіма дрібничками, що трапляються йому на шляху до школи. "Йому подобається робити перші протопти в заметах, знімати снігові очіпки з кілків у тинах". Олесь сприймає природу як живу істоту; зрозумівши, що сосна помирає, він хоче їй допомогти — хоч би нагребти сніжку на її оголене коріння. Жаль йому і льоду, який ламають хлопці, і пліточки, яка опинилася в зубах у щуки. Хлопчина має творчу, живу уяву, яка допомагає йому жити цікаво, змістовно, бачити красу навколо себе.

Олесь добрий, і навіть я б сказала, мудрий. Він не забіяка (не дав же здачі Федькові!). Але, разом з тим, Олесь — рішучий хлопець. Він уміє обстоювати власну думку і протестує проти вчительки, яка не хоче його зрозуміти і дозволити виконувати інше завдання. Не сприймає він і дідову жорстоку науку: "Тут, на землі, не бити не можна".

Я думаю, що такі, як Олесь, стають справжніми людьми, небайдужими, чутливими до навколишнього світу. І без таких "диваків" світ став би жорстоким і холодним.

Answer 2

Дивакуватий хлопчик Олесь

Жила-була маленька село, де кожен знав кожного. Село це було малесеньким і спокійним місцем, де ніколи нічого не траплялося, поки не прийшов сюди дивакуватий хлопчик Олесь.

Олесь був незвичайним хлопчиком. Він завжди мав яскраві ідеї та незвичайні плани. Наприклад, одного разу він вирішив побудувати власний космічний корабель зі старих пляшок та коробок. Хоча всі дорослі зміяли плечима і посміхалися, Олесь не зупинявся, і його корабель врешті-решт здійснив польот на Марс, якщо вірити його розповідям.

Ще однією захоплюючою історією була та, як він намагався навчити своє відра розмовляти. Він годинами сидів біля криниці і спробовував виконати цю неймовірну місію, обіцяючи відрі солодкий мед, якщо вона видасть хоча б одне слово. Звісно, відра не заговорило, але ця пригода розвеселила всіх мешканців села.

Одного разу взимку Олесь заявив, що він хоче побудувати справжній льодяний палац, який не розтане весь сезон. Він об'єднав усіх дітей села і разом вони створили найкрасивіший і найбільший льодяний палац, який коли-небудь бачили. Олесь відзначив цей досягнення спеціальним льодяним балом, на якому всі мешканці села танцювали під світло факелів і музику грали на скрипках.

І хоча Олесь був дивакуватим хлопчиком, він завжди носив на обличчі яскравий посмішку та приніс безліч радісних моментів у життя села. Його нескінченна енергія та незвичайний погляд на світ навчали інших, що життя завжди повинно бути наповненим пригодами та фантазією.

І хоча дорослі не завжди розуміли його незвичайні плани, вони завжди знали, що Олесь – це джерело веселощів та неймовірних історій. Його дивакуватість робила село більш яскравим і барвистим місцем для життя.

Так завдяки Олесьові, цей дивакуватий хлопчик, село стало найкращим місцем для творчості та надихаючих історій, де кожен міг мріяти і вірити в чудеса.