Question

Твір-опис на тему Зимовий ліс з прикметниками.

Answer 1

Як чудово на прогулянці в зимовому лісі!

Все навкруги біле, вкрите пухнастим м'яким снігом. На гілках дерев, особливо на широких лапах ялинок, лежать купи снігу, схожі на шапки. Всі гілки схилилися під вагою снігу. Коли сніг падає з дерева, гілка розпрямляється.

Небо чисте, блакитне. На сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами веселки, навіть дивитися боляче на цю розкіш.

Мороз. Сніг вискрипує і хрумає під ногами. Якщо взяти в руки трохи снігу і уважно роздивитися, то кожна сніжинка — як витвір мистецтва, ніби якийсь казковий майстер-ювелір зробив ці крихітні ажурні зірочки.

Дерева вкриті не тільки снігом, на гілках — іній і паморозь.

У лісі дуже тихо, здається, що всі сплять під білосніжною ковдрою. У морозному повітрі звуки розносяться дуже швидко і лунають на далеку відстань. Ось ворона каркнула, ось сорока застрекотіла, ось ще якась зимова пташка подала голос. А це синичка цвірінькає. Насиплю їм хліба і борошна, їм важко знаходити їжу взимку.

Ні, не всі заснули. Ось і чиїсь сліди на снігу. Хто тут бігав? Може, заєць в білому зимовому кожушку рятувався від рудої красуні-лисиці або від сірого зголоднілого вовка.

Сонце взимку сідає рано. Ось вже рожевіє сніг на капелюшках ялинок, а білі берізки самі стають золотаво-рожевими. Спочатку блакитні, а потім сині і фіолетові тіні лягають на сніг між дерев. Небо червоніє на заході, а зі сходу іде темрява, навіть тоненький серпок місяця вже можна побачити. Вечоріє, холодно. Повертаємось додому, по своїх слідах ідемо назад по хрусткому снігу. Вийшли з лісу, озирнулись — а він вже чорний на синьому сніговому килимі.

Answer 2

Коли я заходжу до зимового лісу перше, що я бачу це багато білосніжного снігу. Хочеться підійти до гілочки дерева й стряхнути з неї це біле диво. Навколо повна тиша... Ліс спить. Сплять ведмеді, сплять білочки, пташки  вже давно полетіли в теплі краї. Не спить хіба що заєць, але ти не зможеш побачити його, бо він заховався в свою білу шубку.

Answer 3

Зимовий ліс вкритий білим ковзанцем, наче казковим хустинкою. Повітря надовго зберегло свій прозорий характер, і кожен подих видих стає помітним у вигляді маленьких хмаринок. Сонячні промінці, зламуючись на снігу, створюють мільйони мерехтливих діамантів, які виглядають як живі зірки на землі.

Мовчазний ліс здавна зберігає свою загадкову привабливість. Дерева обвиті срібним нальотом, немов старовинні скульптури витворені майстром природою. Віття легко шелестить у високих гілках, створюючи ледь чутний, спокійний мелодійний перебір. Ліс стає справжнім місцем відпочинку для душі, де можна забути про заморозки і холодні вітри за стінами будинків.

Снігова ковдра, що лежить на землі, заховала під собою травичку та кущі, створюючи ілюзію цілковитої тиші. Але це лише ілюзія, бо при увазі можна почути тихий шелест дикої тварини, яка несміливо пересувається по своєму зимовому лісовому притулку.

Один вітерець вдарив усі вітки дерев гіллям один об один, і тоді ліс звучить наче музична симфонія, яку виконує природа сама. Зимовий ліс, прихований від людських очей, відкриває своє чарівне обличчя лише тим, хто вірить у казку і здатний побачити красу в простоті природи.

В цьому чарівному місці, можна знайти спокій душі та радість серця. Зимовий ліс запрошує кожного з нас відвідати його, дарує свою велич і чарівність. Він несе з собою таємниці історій, які ми можемо розгадати, лише ступаючи своїми слідами по пухнастому снігу.

Ось такий він - зимовий ліс з прикметниками: мовчазний, сріблястий, спокійний, чарівний, загадковий та тихий. Він вабить своєю таємничістю, захоплює своєю красою, даруючи нам частку своєї магії, яку можна відчути тільки під його сніжним куполом.