Question

Фанфик на тему "це був я Славку"з твору Шпага Славка Беркути.

Answer 1

"Юлько прокинувся від яскравих променів сонця. Хлопець не всатвав з ліжка, розмірковуючи над тим прикрим випадком. Він навіть не почув голос матері.

- Юлько, чому ти не збираешься до школи? Юлько! Що з тобою?!

Юлько трохи підвівся.

- Все добре, мамцю. Не почув дзвін будильника.

Швидко одягнувшись, він зайшов на кухню. Запах какао і булочок трохи підняв настрій. Але, руки хлопця трохи тремтіли і какао пролилося на стіл. Цього мати не помітити не змогла.

- Юлько, що трапилося? Ти захворів?! - голос мами став схвильованним. Вона поклала руку на чоло сина, але той відсунувся.

- Не треба, мамцю. Сьогодні контрольна по історії, ось і хвилююся, - Юлько намагався говорити спокійно.

Зібравши ранець, хлопець озирнувся до матері и вийшов за поріг. Мати помахала рукою:

- Синку, ти в мене такий розумний і начитаннний! Не хвилюйся із-за якоїсь контрольної!

- Угу.

Юлько йшов до школи, але в душі йому хотілося сховатися в землі, щоб про нього забули та не чекали! Щоб зараз трапилось щось дуже страшне, наприклад, землетрус, пожежа. Але зараз було страшніше всього...

Сонячний день вітав всіх школярів, які радісно гасали біля навчального закладу. Ось вишня цвіте, а он котик на балконі, гріє спинку. Юлько довго витирав ноги біля порогу, начебто наступив в калюжу. Ось першокласники бігають. А он, його сьомий клас...

- Лілі, куди ти побігла?! - крикнув хтось. Юлько впізнав цей голос. Його друга - Славка.

- Славко, я ж зараз прийду! Зараз, тільки печиво принесу! - дівчина була дуже радістна і майже не помітила Юлька. - О, привіт Юлько! Що ти такий похмурий?...

Лілі швидко пішла за печивом, не оглядуючись. "Мабуть, все знає..", подумав Юлько. Хлопець зайшов до класу, скинув ранець и вийшов. На порозі класу стояв Славко.

- Привіт, Юлько.

А що Юлько? Він кивнув в знак привітання і продовжував дивитися на Славка. Хлопець дуже здивувався:

- Чого дивишся? Йде вже.

Зсередини все тремтіло. Але потрібно все розказати.

- Це я.

- Що "я"? - Славко продовжував дивитись у слід Лілі.

- Це був я, Славко.

Славко вже дивився на приятиля. Минулого приятеля.

- Що? Говори скоріше, що я могу зрозуміти з того що ти сказав?

- Я. Я підставив тебе. Я видав себе, тобто хлопця, який стояв у провулку, за тебе. Використав твоє ім'я.

Хлопці дивилися один на одного. Юлько тремтів від страху, а Славко від почутого і гніву. Беркут був надто чесним, щоб вдарити або обругати його. А раніше було тяжко: одному брехати, іншому - вірити. Славко подивився на Ващука, склонив голову і пішов за Лілі.

Юлько стояв. Він - брехун і зрадник. Сльози сами наступали на очях.

Answer 2

Одного туманного ранку, коли промені сонця легкою пеленою огортали просторі поля, з'явився в місті Славко – звичайний хлопець, яким здавалося, ніщо не відрізняло його від інших. Він жив у затишній хатині на околиці міста, любив гуляти по дикому лісу та мріяв про захопливі пригоди.

Та насправді, Славко мав у собі щось особливе – він був нащадком славного воїна Беркута, чий дух існував у його серці. Колись давно, предки Славка були незламними козаками, які служили вірно своєму народові та боронили свою Батьківщину. Тепер же ці незабутні подвиги зникали у тумані часу, стаючи лише героїчними легендами.

Мрії про славу й подвиги постійно жили в Славковому серці. Він добре знав твори про свого відомого предка і завжди радо перечитував "Шпагу Беркута". Одного разу, під час своїх блукань у лісі, Славко натрапив на старовинну печеру, в якій знаходилася зачарована шпага. Було щось магічне в тій зброї, що приваблювало його до неї.

"Може, це сама Шпага Беркута?" – подумав Славко. Він вирішив забрати її з собою і стати справжнім нащадком славного воїна. З кожним кроком, який він робив із шпагою, він відчував, що стає сильнішим і мужнішим.

З часом, по місту понеслася чутка про хлопця, який мандрує вулицями із загадковою шпагою, готовий допомогти кожному, хто у біді. Він виступав проти несправедливості та безстрашно захищав місто від злочинців і нахабних владарів.

Люди назвали його просто "Славку". Він ніколи не розповідав своїй справжній історії, просто виконуючи свої обов'язки героя. Всі, хто звертався за допомогою, пам'ятали, як їм допоміг Славку, із загадковою шпагою на плечі.

Згодом, відвага Славка та його надприродні здібності призвели до того, що він став незамінним у захисті міста. Він допомагав людям, вирішував конфлікти, його ім'я стало символом мужності та справедливості.

Аж доти, доки одного дня у місто не завітав злий чаклун, який мріяв позбутися від усіх перешкод на своєму шляху. Він був сильний та безжалісний, і навіть Шпага Беркута не могла йому завдати болю.

Ця зухвала зустріч була випробуванням для Славка. Він не разочарував своїх сподівань. Хлопець довів, що сила героя – це не лише в магічній шпазі, а в рішучості та вірі в справедливість. І тоді, коли здавалося, що ворог переможе, у Славка в серці з'явилася нова сила – сила нащадка Беркута. Завзяття та сила його духу переважили над силами зла, і Славко переміг чаклуна, змушуючи його відступити.

Місто відзначило Славка як героя, хоча ніхто не знав, що саме він був тим легендарним Славком, про якого читали у творі "Шпага Беркута". Він просто посміхався, знаючи, що справжня сила – це не в легендах або у магічних