Question

Допоможіть написати розповідь про Олеся (по оповіданню Г. Тютюнника "Дивак")

Answer 1

Ответ:

Образ Олеся

Олесь — простий сором’язливий хлопчик, що навчається у сільській школі. Ось як описав його зовнішність автор: «Він ще малий, головою ледь до клямки дістає. Очі в нього чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ».

Характеристика Олеся

 

Хлопчика Олеся характеризують такі людські риси:

добрий

людяний

гуманний

лагідний

співчутливий, небайдужий

уважний, спостережливий та пильний до природи, вміє бачити красу навколо себе

сором’язливий

розумний

допитливий (цікавиться усіма дрібничками, що трапляються йому на шляху до школи)

смирний

слухняний по відношенню до матері

з повагою та бережливістю ставиться до природи

дбайливий

старанний

відмінно навчається у школі (до випадку з малюванням дятела замість горщика)

рішучий, впертий (вміє відстоювати власну думку і протестує проти вчительки, яка не хоче його зрозуміти)

щирий

щедрий

незлопам’ятний (з легкістю забув образу на Федька Тойкала, який його вдарив за, нібито, зраду)

вдячний

здатний стати справжнім, вірним другом, але поки що не знайшов собі приятеля серед однолітків, адже вони, так само як і дорослі, вважають його диваком

Аналіз твору «Дивак»

Чому Олеся називають диваком?

Передусім, через його незвичне, безмірне захоплення природою. Хлопчика захоплює краса рідного краю. Він з такою всепоглинаючою любов’ю ставиться до природи, що йому навіть шкода псувати лід, яким покрилася річка. Ось витяг з його діалогу з іншими школярами:

— Ей, Олесю! – кличуть з гурту. – Гайда з нами подушки гнуть!

— Навіщо лід псуєте? – у відповідь Олесь. – Він ще молодий.

Чим зацікавив мене Олесь з оповідання «Дивак»?

Своєю поведінкою Олесь мене не просто зацікавив, а навіть вразив. Хлопчик дуже трепетно і зворушливо ставиться до природи. Можна сказати, він сприймає її як живу істоту. Ось приклади епізодів, що траплялися з Олесем та дозволяють зробити висновок про нього як особистість:

не забрав у дятла шишки

допоміг сосні не впасти, бо нагріб снігу під окоренок

намагався перешкодити хижій щуці з’їсти пліточку та жалкував, що це не вдалося

переймався, що коням буде важко везти багато сіна

прохав діда Прокопа не хльоскати, тобто не бити, батогом коней.

У чому головна думка твору Григора Тютюнника?

Автор поставив за мету через образ маленького хлопчика Олеся показати ставлення до природи з ніжністю та любов’ю. Оповідання навчає підростаюче покоління бути спостережливим і помічати мальовничу красу рідного краю, а головне — охороняти скарби природи.

У творі зображено різне ставлення людини до природи, адже хлопчику Олесеві протиставлений образ його діда Прокопа, який споживацьки ставиться до природи. Це і є відображенням боротьби добра і зла в оповіданні: з одного боку, духовна краса особистості й єдність людини та природи (через образ Олеся), з іншого — користолюбство, черствість і жорстокість (через образ діда Прокопа).

На мою думку, саме такі люди, як Олесь, врятують світ, адже вони мудрі, небайдужі до чужого горя та чутливі до навколишнього світу.

Объяснение:

Answer 2

Звати його було Олесь, і усе село знало цього чудака. Невисокий, незвичайно худий, завжди одягнений у старі та зношені одежини, він постійно ступав усім на хвіст: і сусідам, і вчителям, навіть отаманові селянської ради. За його дивакуватість, втім, всі пробачали, бо Олесь був добрим і сердечним хлопцем, а головне, він мав неймовірний талант – обдаровану художню душу.

Олесь жив у маленькій хатині на околиці села. Його хата була схожа на барвистий музей – стіни прикрашали безліч малюнків, які він сам створив. Ще змалку він проявляв бажання малювати все навколо, навіть те, що було не для очей. Одного разу, він нарисував портрет своєї улюбленої корови, надавши їй майже людські риси. Звісно, селяни насміхалися з цього, але Олесь не засмучувався і продовжував творити свої шедеври.

З часом дивакаватість Олеся стала ще більшою – він забував про їжу та сон, малюючи день і ніч. Все його життя зосереджувалося лише на малюнках. Він створив власний світ, де все було кольоровим та чудернацьким. Перехожі здивовано дивилися на його творіння, але Олесь не звертав уваги на них – він був у своєму власному, мальовничому світі.

І ось одного дня в селі поширилася чутка, що до села їде художник із великого міста. Знати б, як таке сталось – може, хтось зі села розповів, а може, він сам просто так з’явився. Коли Олесь дізнався про цю новину, він не вірив своїм власним вухам. Справжній художник, з великого міста, міг би приїхати до його скромного села?

Він зітхнув і вирішив, що повинен показати свої роботи цьому видатному митцеві. Часу було мало, і Олесь почав творити без передушки. Він малював все, що йому завгодно – від барвистих садів до містичних істот. Його батьки дивувалися, чому син став таким непосидючим, але ніхто не засмучував Олеся, не перешкоджав йому. Всі розуміли, що це його великий шанс.

І ось прийшов той день, коли великий художник з’явився в селі. Він прийшов разом із групою дорослих та дітей, які хотіли побачити, якими чудесами творить Олесь. А він, такий схвильований і радісний, показав їм свій світ. Творіння Олеся зачарували всіх – його безмежна уява, яскраві кольори і незвичайні сюжети вразили серця присутніх.

Великий художник був так вражений талантом Олеся, що запропонував йому навчатися в його майстерні у місті. Тоді усе село зрозуміло, наскільки правильно вони були, не забороняючи хлопцеві займатися його малюнками. Олесь погодився, і усім здавалося, що це його перемога.

Але тут настав момент прощання. Олесь стояв на околиці села, дивився на свої землі, де він зростав і мріяв про своє майбутнє. Він відчував, що залишає частину себе тут, але одночасно збуджувався новими можливостями, які чекали