Question

Етюд по рядках Т.Г.Шевченка вірша Мені однаково чи буду "На нашій славній Україні, на нашій - не своїй землі"

Answer 1

Сумна доля чекає ліричного героя. Він скоріш за все засуджений на висилання до Сибіру. Але особисті страждання страждання не лякають його. Митцеві не страшно й бути забутим людьми. Трагічне його невільницьке і сирітське минуле привчили його до страждань і забуття. Сумна доля чекає в’язня: все, що задумав написати, згине разом із ним. Герой уважає, що зроблено дуже мало для славної України; щоб залишитися у пам’яті народній, слід зробити більше. Не будуть нащадки згадувати у молитвах, але й це не головне. А головне, що трагічна доля чекає Україну. Її грабують безжальні пани, вони душать її волю, її намагання стати щасливою. Як справжній патріот саме через це найбільш карається поет. У творі ми бачимо, як невідступно мучила Шевченка думка про загрозу відродженню України, якщо російські самодержці присплять національну свідомість українців і викоринять з їхньої свідомості бодай натяки на можливість існування самостійної української держави: Як Україну злії люди Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять. Ось що для Шевченка є головним, а не любов і слава серед співвітчизників! Він без болю зізнається: Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині — Однаковісінько мені. Але дуже важко повірити у його байдужість щодо причетності до рідної України: «Мені однаково, чи буду я жить в Україні, чи ні».
Джерело: https://dovidka.biz.ua/meni-odnakovo-chi-budu-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Answer 2

Вірш "Мені однаково чи буду" Тараса Шевченка є однією з його найвідоміших творів. Основна думка, яку висловлює поет, полягає у відчутті неволі та обмеженості, незалежно від місця перебування.

Основним мотивом у вірші є протиставлення "нашої славної України" та "нашої - не своєї землі". Шевченко виражає свою тугу за батьківщиною, але також підкреслює, що неволя і обмеження можуть існувати будь-де.

Вірш складається з двох частин. У першій частині Шевченко описує свою бажану свободу та рівність, які він відчуває у серці. Він зазначає, що його "чи буду" - це не важливо, оскільки його почуття свободи та гідності не залежать від зовнішніх обставин.

У другій частині вірша Шевченко підкреслює, що навіть якщо він буде знаходитися на своїй "не своїй землі", його душа завжди буде прагнути до свободи і нестерпності обмежень. Він звертається до небес, просячи силу і натхнення боротися за свободу, незалежно від місця перебування.

Вірш "Мені однаково чи буду" є виразом поетичної філософії Тараса Шевченка, його вічного прагнення до свободи та гідності. Цей вірш став символом багатьох поколінь українців, які прагнули до незалежності та самовизначення.