Question

Іван франко видатний драматург​

Answer 1

Ответ:ДРАМАТУРГІЯ ІВАНА ФРАНКА

У надзвичайно багатій літературній спадщині видатним явищем мистецтва слова є його драматичні твори. До театру, драматургії письменник виявив великий інтерес ще з юнацьких літ. Вже на початку 70-х років XIX століття він співробітничав з мандрівною трупою О. Бачинського, яка приїздила тобі в Дрогобич.

До перших спроб Франка в драматургії належала п`єса польською мовою “Югурта”, написана в 1873 році. Текст цього твору не зберігся і про зміст його нічого не відомо. Того ж року молодий письменник створив німецькою мовою драматичний епізод – сцену “Ромул і Рем” на тему античної легенди про заснування Риму. У 1874 році Франко написав історичну драму “Три князі на один престол”, збирався написати п`єсу про Богдана Хмельницького.

У відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка, де зберігається архів і особиста бібліотека письменника, є автографи початків і планів драматичних творів, які думав написати Франко – тоді ще учень останніх класів гімназії.

Ранні драматичні твори ще мають на собі ознаки перших проб пера, але і в них вже відчувається вміння автора будувати діалог, надавати мовними засобами індивідуальних рис героям , у діях і поведінці персонажів розкривати їх суть, властивості характерів.

У 1876 році драма “Три князі на один престол” у сценічній обробці М. Вагилевича була поставлена на сцені гуртком львівських студентів. У наступні роки Франко незмінно приділяв значну увагу драматургії та розвитку театру, зокрема в Галичині, справив помітний вплив на театрально-мистецьке життя всієї України.

У 1879 році Іван Франко переклав українською мовою драматичну поему Байрона “Каїн”. Пізніше, на початку ХХ століття, видав під власною редакцією і з своїми дуже цінними вступними статтями та коментарями п`єси Шекспіра в перекладі українською мовою Пантелеймона Куліша.

У 80-90-і роки ХІХ століття Франко опублікував чимало статей про театр і драматургію та рецензій на театральні вистави. “Лихо з розуму” Грибоєдова, “Борис Годунов” Пушкіна, “Ревізор” Гоголя, кілька драм і трагедій Шекспіра знайшли глибокий, вдумливий аналіз у статтях і рецензіях Франка.

Іван Франко рішуче виступав проти примітивних поглядів на театр як на розважальне видовище, боровся за реалістичне театральне мистецтво, покликане вчити і виховувати глядача в дусі вимог часу. На театр Франко дивився як на школу життя, яка вчить глядача правдивості, чесності, допомагає викривати все низьке, огидне і брати за приклад для себе все справді моральне чисте і благородне.

“Коли театр має бути школою життя, -- писав Франко у статті “Наш театр”, - то мусить показувати нам те життя, зображувати і аналізувати його прояви, будити в слухачах критику свого життя, будити почуття, що такі і такі прояви є добрі, а ті погані. А щоб така критика була вірна, мусить бути повною і всесторонньою, опиратись на повнім і широкім зображені суспільності. Театр, котрий піддає прилюдній критиці тільки деякі дрібненькі явища, осмішує або клеймує тільки деякі невеличкі, покутні хиби, а лишає на боці, промовчує або покриває брехнею головні, основні недоліки суспільності, той театр ніколи не стане вповні національним, не буде школою життя або буде злою школою”.

Погляди Франка на драматургію і театр склалися в процесі глибокого аналізу стану цього мистецтва в Галичині і в Україні загалом. А в своїй оригінальній драматургічній творчості він продовжував традиції Котляревського і Шевченка.

Объяснение:

Answer 2

Так, Іван Франко був видатним українським драматургом. Він жив з 1856 по 1916 рік і відомий як один з найвизначніших письменників і громадських діячів свого часу. Франко написав кілька п'єс, які стали класикою української літератури.

Одна з найвідоміших драм Франка - "Камінний хрест" (1889). Ця п'єса розкриває тему національної самосвідомості та боротьби українського народу за свободу. "Захар Беркут" (1897) - ще одна знаменита драма, яка розповідає про боротьбу українського народу проти татарських загарбників.

У своїх драмах Франко порушував соціальні та етичні проблеми того часу. Він висвітлював нерівності, утиск та боротьбу з соціальною несправедливістю. Його творчість сягала глибин людської душі, відображала гострі проблеми тогочасного суспільства та пробуджувала громадську свідомість.

Іван Франко не тільки писав драми, але й був відомим поетом, прозаїком, есеїстом, перекладачем та громадським діячем. Його внесок у українську літературу і культуру вцілому надзвичайно значний, і його твори залишаються актуальними й донині.