Question

Твір-мініатюра «Чому навчили мене байки Леоніда Глібова?» Ответьте как можно быстрее, пожалуйста

Answer 1

Ответ:

Прадавня людина вперше широко розплющила очі і зачудовано подивилася навколо себе. Коли вона вперше відчула себе людиною, то намагалася якось пояснити навколишній світ, такий для неї дивний, малозрозумілий і разом з тим жахливий. І для цього вона створила міф, казку. Серед постійної боротьби добра і зла, правди і кривди, людина вчилася жити. Як захистити себе від лиха, як застерегти іншого від нього? Такі питання поставали перед нею. І щоб відповісти на них, людина створила байку.

Леонід Глібов теж вирішує писати байки, бо в них можна висловити все те, про що говорити одверто з різних причин заборонено. У байках він викриває несправедливість і насильство, продажність суду, хабарництво, лицемірство, бореться зі злом.

Так, у байці "Лисиця-жалібниця" розповідається про лисицю, яка вихваляє гарне, справедливе життя в гаю. Вона картає котів, які безжалісні до птахів, ладні їх безневинних поїсти. За улесливими, медовими словами — "малесеньких", "безвинних", "як їх не жаліти" — приховується обличчя злої та хитрої людини. І на підтвердження цієї думки автор розповідає, що пташенята випали з гнізда, а Лисичка "прехорошенько їх поїла". В образі Лисиці автор засуджує лукавих, підступних, хитрих людей, які прикриваються хорошими словами, а насправді чинять зло.

В іншій байці "Щука" розповідається про Щуку, яка влаштувала справжній розбій у ставку. Її звинувачують у страшних злочинах:

Того заїла в смерть,

Другого обідрала.

Answer 2

Як школярка, я вперше потрапила до бібліотеки свого міста. Там, серед багатьох книг, я виявила збірку байок Леоніда Глібова. Ці короткі оповідання зачарували мене своєю мудрістю та глибиною думок, які автор вкладав у кожну байку.

Спочатку мене вразила простота мови та образів, які використовував Глібов. Але найцікавіше було те, що під цією простотою ховалася глибока мораль. Байки навчали мене розуміти важливі життєві цінності, такі як чесність, дружба, терпимість та багато інших.

Кожна байка викладала певний життєвий урок. Наприклад, байка про лисичку та ведмедя, які сперечалися, хто з них сильніший, навчала, що сперечатися марно, і гармонія важливіша за владу. А байка про скорпіона та жабу демонструвала, як важливо бути обачним та не довіряти небезпечним людям.

Байки Леоніда Глібова надали мені не тільки розвагу, а й допомогли зрозуміти, як різноманітний і непередбачуваний може бути світ. Вони стали для мене своєрідним путівником у доросле життя, допомагаючи робити мудрі вибори та розуміти сутність різних життєвих ситуацій.