Question

Твір-мініатюра на тему "Народжинуму в темряві і помирати в темряві легше"

Answer 1

Відповідь:   «Народженому в темряві і помирати в темряві легше. А кому вдалося хоч промінчик світла уздріти, смерть йому в тисячу разів страшніша.»

  Кожного разу, читаючи Юрія Вінничука, я все більше і більше усвідомлюю, який же він талановитий, який… український, і як майстерно між стрічок вміє заховати ту саму правду, яку хоче донести своїми творами. «Місце для дракона» - казка. Але вона незвична для нашого сприйняття. Насамперед, у ній немає ґепі-енду. Отож настройтеся на сумне-сумне, і зовсім не дитяче чтиво. Адже дракон тут не страшний і жорстокий монстр, а витончений і вишуканий поет, який цитує біблію, любить городину, а біля його печери не купа кісток нещасних жертв, а красива і запашна клумба. Та й лицар тут, хоч і бестрашний, але не зовсім відповідає стандартам. Головне для нього - не слава на полі бою, а справедливість. І ніщо, навіть обіцяна рука князівни, не змусить його поступитися своїм принципам. «Місце для дракона» - сатира, що висміює чиновників, можновладців, які «діючи в рамках закону» плюють на саму людину, на почуття, на все красиве.

  Вона гірчить на душу, але не отруює ії, просто бентежить і навіює сум. Скільки ще потрібно вбити драконів, щоб життя стало справедливим? Скільки безневинних грицьків мають скласти голову на алтар жадності і недбальства тих, хто зажирувавшись, не бачить прекрасності світу, для кого духовність - то гроші, закони для самих себе і знову гроші. Люди із грошовими знаками, замість зінниць. Ні гордощів, ні величі, одна тільки жадібність и ницість. Гидко, сумно, страшно.

  А воїнів світу вбивають просто так. А може якраз саме тому, що вони воїни добра? – Я казав: не від нього зло… Воно в нас самих. – Держава спала. Я мусив її розбудити, – аж застогнав князь. – Але розбудилисьте не державу, а лихі інстинкти… – сказав пустельник. – Це ще добре, як народ на цьому й заспокоїться. А як ні?… Що буде, коли відчує, що йому замало смерті змія, бо зло ним не вичерпалося? Що буде, коли він кинеться шукати й інші джерела зла? Чи всі вони будуть справжні?… Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки драконів, аби кожен з нас мав кого розіп’ясти? Де взяти стільки іуд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати, сили його підупадають. Боже! Пошли нам драконів! Не обділи нікого, навіть юродивого! Навіть нетямущої дитини, бо й вона мусить мати свою турнію!

  І підуть скоро по світу жебраки в пошуках драконів. Хоч одного, щоб самоутвердитися, а краще два, щоб надійніше, а ще краще з двома головами, ні з трьома. І щоб не літав, то зайве, і щоб без вогню, то не тільки зайве, а ще й страшно. І ніяких книжок, і думки геть…

  Люди, схаменіться!

Пояснення:

Answer 2

Народження в темряві і смерть в темряві – два полюси життя, між якими пливе наша існість. Вони незримі, але відчутні, наче нитка, яка поєднує нас з вічністю.

Народження в темряві – це початок, таємничий крок у світ, який ми ще не знаємо. Перші миті нашого існування відбуваються у мурашниковій невидимості материнського лона. Ми ростемо і розвиваємося в цій таємничій безодні, але разом із кожним ростом наближається момент, коли нас виганяють у світло. Цей момент – як перетин межі між темрявою і світлом. Ми виглядаємо на світ з очима, що ще не розрозуміють, і шукаємо опору в обіймах матері. Народження в темряві вчить нас знаходити світло в середині себе, навіть коли навколо все ще вкрите вуалью загадковості.

Смерть в темряві – це завершення, невідомий крок у неіснуюче. Коли наші очі закриваються востаннє, ми вступаємо на невидимий шлях, який наш розум не може уявити. Смерть – це закінчення життя, але чи є вона закінченням буття? Ми помираємо в темряві, усвідомлюючи, що все, що ми знали, залишається тут. Та чи можливо, що після закриття очей ми знову знаходимо себе у тій самій темряві, з якої раз народились?

Втім, чи є правда у твердженні, що помирати в темряві легше? Можливо, тому що темрява надає нам спокій і оберігає від страху перед невідомим. Там, де немає світла, немає й непокою. Але також це може бути ілюзією – можливо, смерть просто переносить нас в іншу реальність, де темрява матиме інші властивості.

Так чи інакше, народження і смерть у темряві нагадують нам про найглибші таємниці життя. Це дві сторони однієї монети, де наша доля вистелена незримим волокном таємниці.