Question

Характеристика поезії В Стуса "Як добре те що смерті не боюсь я"

Answer 1

Ответ:

Вірш «Як добре те, що смерті не боюсь я...» певною мірою можна вважати програмним для поета, у ньому сконцентровано його життєве кредо.

Зі стриманих рядків постає образ мужньої людини, патріота, борця, який вірить у свою правоту та її грядущу перемогу.

Вірш сприймається як своєрідний монолог, як останнє слово несправедливо засудженого героя, звернене до неправедних суддів. Зі спокоєм, гідністю, упевнено, без найменшого натяку на каяття звучать перші рядки твору.

Біблійний образ хреста підтверджує справедливість справи, за яку боровся герой,— через асоціацію з образом Ісуса Христа, який сам ніс свій тяжкий хрест, що на ньому його розіп’яли. Моральну силу вистояти, не схилитись героєві дає переко­наність у тому, що правда — за ним, що він жив так, як треба, як достойна людина:

...жив, любив і не набрався скверни, ненависти, прокльону, каяття. Життя було сповнене добра, любові, діянь заради України, її народу.

Що-небудь мерзенне,порочне, те, що викликає огиду

Усе це «скверне» не зачепило поета, хоч і боровся він з ним (тут ліричного героя можна ототожнити із самим поетом) усе життя, за що й потрапив у неволю.

В. Стус, перебуваючи в неволі, вірить, що, хай і після смерті, повернеться до свого народу. Крізь холодні сніги и через роки неволі поет звертається до нього: «Народе мій, до тебе я ще верну...». Вірш має поетичне кільце — починається словами про те, що герой не боїться смерті. І в кінцівці теж (двічі) автор повторює: до народу повернеться тільки тоді, коли «в смерті обернеться до життя — і тоді «в смерті з рідним краєм» порідниться. І справді, В. Стус повернувся в Україну лише після смерті. А Україною він жив і марив, бо любов до України — смисл поетового життя.

Answer 2

Поезія Василя Стуса "Як добре те, що смерті не боюсь я" відзначається глибокою філософією, емоційною насиченістю та внутрішньою силовіддачею. Опишемо деякі характеристики цього вірша:

1. Тематика і сюжет: Вірш стосується теми смерті та ставлення до неї. Стус висловлює своє відношення до неухильного неминучого кінця людського життя. Однак, він відзначає, що не боїться смерті, що дозволяє йому насолоджуватися наявним моментом.

2. Внутрішній конфлікт: Вірш відбиває внутрішній розлад Стуса, його пошуки відповідей на життєві запитання. Він визнає неуникність смерті, але його віра в щось вище дає йому спокій і допомагає заспокоїти внутрішні турбулентності.

3. Ліричний тон: Вірш відзначається ліричним тоном, що виражає внутрішні почуття автора. Стус висловлює своє ставлення до життя та смерті дуже особисто і емоційно.

4. Символіка і образи: Автор використовує образи, що надають віршу глибокий символічний зміст. "Смерть" і "життя" стають образами, що представляють вічні та неперервні аспекти існування.

5. Філософський аспект: Вірш розглядає тему смерті з філософської точки зору. Автор прагне зрозуміти сенс життя, відчуття долі та того, що може прийти після смерті.

6. Стиль і мова: Стиль вірша простий і виразний, а мова є дуже образною та метафоричною. Використання лаконічних рядків допомагає зосередити увагу на основній ідеї.

У цьому вірші Василь Стус роздумує над великими питаннями життя, смерті та способами прийняття їх. Його внутрішні боротьба, філософський підхід та емоційна насиченість роблять цей вірш важливою частиною його творчості.