Question

Напишіть твір на тему «Пошуки внутрішньої гармонії людини з міста» (за твором «Інтермецо» М. Коцюбинського)

Answer 1

Відповідь:

" Intermezzo" в перекладі з італійської - пауза в музичному творі. Хоча пауза ця досить умовна: її заповнював невеликий музичний твір, що виконувався в перервах між актами трагедії чи опери. В житті М.Коцюбинського саме розігрувалася кульмінація драми з трагедійним присмаком. Письменник стояв на роздоріжжі, і будь-який вибір був програшним: направо - вірна дружина, однодумець, соратник, опора і діти, наліво - О.Аплаксіна і кохання, жадання, духовна єдність. Йому потрібен був тайм-аут. У болісних пошуках вибору він і творить своє "Intermezzo".

 Для його героя таким іntermezzo стає втеча із міста, яке нахабно, настирливо руйнувало його особистісні кордони і вривалось у внутрішній світ, не призначений для сторонніх: "Ти не тільки йдеш поруч зо мною, ти влазиш всередину в мене. Ти кидаєш у моє серце, як до власного сховку, свої страждання і свої болі, розбиті надії і свою розпач. Свою жорстокість і звірячі інстинкти. Весь жах, весь бруд свого існування." У якийсь момент герой усвідомлює, що цей жах і бруд уже не навколо нього - вони починають завойовувати його самого: " Знаєте, я раз читав, як вас повішали цілих дванадцять… Цілих дванадцять... і позіхнув. А другий раз звістку про ряд білих мішків заїв стиглою сливою. Так взяв, знаєте, в пальці чудову сочисту сливу... і почув в роті приємний солодкий смак...". І це усвідомлення викликає таку панічну атаку, що герой кидає все і втікає туди, де нема Людини.

Він перебуває в стані ейфорії від простору, сонця, гречаної арфи, жайворонкових співів. Він розчиняється у світі, де панує гармонія і буяння життя. Єдиний співрозмовник - Сонце, до якого страшно повернутися спиною. У героя нарешті "окремий світ, він наче перлова скойка: стулились краями дві половини — одна зелена, друга блакитна — й замкнули у собі сонце, немов перлину."

Та ця ідилія тривала недовго, на те вона й  іntermezzo. Скойку його комфорту й спокою розколола Людина, на яку він мусив колись натрапити у цьому світі людей. Та те, як жадібно втікач слухає замученого життям селянина, ще й підганяє його подумки: "Говори, говори!", виказує, що він давно вже готовий добровільно повернутися у залізні обійми міста з усіма його проблемами і необхідністю їх вирішувати. Бо людина - істота суспільна.

Чому ж М.Коцюбинський так холоднокровно висіпує героя зі світу, в якому "йду, самотній на землі, як сонце на небі, і так мені добре, що не паде між нами тінь когось третього"? Бо отой Я з новели - віддзеркалення пошуків самого письменника, а він свій вибір уже зробив. Людина відповідальна за рішення, раз прийняті. Він залишається в сім'ї і ніколи більше не бачиться з Олександрою, яка виїжджає з міста і так ніколи й не пов'язує свою долю ні з ким. Я не знаю, чи відчували всі подальші роки гармонію ці дві половинки розколотої скойки, з якої кудись викотилася перлина.

Пояснення:

Answer 2

У місті завжди тремтить пульс, б'ється серце, ритмічно і непередбачувано, наче мелодія, яка змінюється з кожним кроком. Справжнє життя міста - це завжди відкритий інтермецо, невпинний пошук гармонії серед галасу і спокою, смутку і радості, стрімкого руху та повільного сповільнення.

Люди міста, навіть у найбільшій годині спіху, завжди шукають щось більше, щось, що додає зміст їхньому існуванню. Це може бути пошуком внутрішньої гармонії, прагненням до спілкування, творчості, чи навіть просто тихої самотності серед шуму вулиць і крику реклами.

У цьому постійному інтермецо міста, відкривається ціла гама почуттів і емоцій. Людина, що проживає в місті, стикається зі справжнім музичним перформансом, де вона - головний актор і композитор одночасно. Вона вибирає свої рухи, змінює темп і тон, а її життя стає невичерпним джазом із численними варіаціями.

За містом завжди розцвітає природа, з її непередбачуваними акордами. Там, в глибокій тиші лісу або на березі тихого озера, людина з міста може знайти спокій і знову відчути гармонію. В цих митьках природи вона може відсунути на мить шум і суєту міста і дати своїй душі відпочити.

Проте гармонія у місті не є недосяжною. Вона може знайтися в музиці, мистецтві, спілкуванні з близькими, в самому процесі творення свого життя. Важливо вміти слухати і розуміти цей неймовірний інтермецо, яке розгортається перед нами кожен день. Це відкриває шлях до збалансованого життя, до внутрішньої гармонії в серці кожної людини з міста.

Таким чином, в гамі гучного міського інтермецо, можливо знайти свою унікальну мелодію, вибрати свій ритм і підкреслити своє життя гармонією та спокоєм. Місто може стати не тільки місцем суїцидального спростування, але й джерелом натхнення, де кожен знаходить свій внутрішній баланс і створює свою унікальну симфонію життя.