Question

твір на тему "у вікно видзвонює зоря,Синя ніч на лозах спочиває,я читаю в котре кобзаря,глибини і вічності торкаюсь"​

Answer 1

Відповідь:

може щось таке ?

« У вікно видзвонює зоря, синя ніч на лозах спочиває,

я читаю вкотре кобзаря, глибини і вічності торкаюсь»

У кожного народу є талановиті митці-поети, письменники, художники, які своїми творами прославляють і возвеличують рідний край, свою націю. Здавна дуже щедра на таких митців і укра-їнська земля. Але існує у цій плеяді особлива зірка, світло якої з кожним роком, з кожним витком подій в історії стає більш яскравим.

Ім’я цієї людини відоме далеко за межами нашої країни, його творчість не залишає байдужим нікого. Це імʼя український народ свято береже у своїй пам’яті і з великою любов’ю та повагою передає з покоління в покоління. Геній українського народу, Великий Кобзар, Пророк, таланови-тий художник, незабутній письменник, неперевершений поет – ось  невеликий перелік тих слів, якими сміливо можна охарактеризувати цю людину.  

Впевнена, ви всі уже здогадалися, що мова йде про Тараса Григоровича Шевченка.

Він прожив коротке життя, але всього у цьому житті було доволі: радості і печалі, дива і не-справедливості, признання і гоніння, відданості і спокути, а ще багато болю, смутку, нудьги за рідним краєм. Ще при житті він зазнав таких знущань, що здавалося саме про нього сказано в Євангелії - «нема пророка у вітчизні своїй». Але сьогодні, коли минуло багато років, люди  неда-ремно назвали його Пророком. Його твори змушують нас плакати і сміятися, навчають любові – до рідних і близьких, до свого народу, до Батьківщини. Його багатогранна і безсмертна спадщина – одна з найбільших вершин людства. Силою духу, глибиною віри та непохитною волею до боро-тьби, впевненістю та рішучістю, із якою він писав свої неперевершені твори були, є і будуть ру-шійною силою у боротьбі українського народу за волю, справедливість та незалежність.

Сила його слів вражає і сьогодні. Здається, сама душа поета промовляє до нас зі сторінок його могутнього «Кобзаря». Багато рядків з його творів вже давно стали афоризмами. Хіба владний час над такими словами: «Учітесь, читайте,/ І чужому научайтесь,/ Й свого не цурайтесь («І мертвим, і живим...»)? Чи не мріє кожен з нас про те, що «І на оновленій землі/ Врага не буде, супостата,/

А буде син, і буде мати,/І будуть люде на землі («І Архімед, і Галілей...»)? А чи не хочеться вам сьогодні на весь світ і самим сказати : «Обніміться ж, брати мої./Молю вас, благаю! («І мертвим, і живим...»)?  

З плином часу все більше переконуєшся, що поезії нашого Кобзаря - то одкровення, які він ви-словив на адресу минулих, сучасних і прийдешніх поколінь українців. Тарас Шевченко - це вічний вогонь, що ніколи не згасне в серцях народу. Ми, нащадки, будемо завжди берегти у своєму серці той вогник любові до Вітчизни, який запалив поет своїми безсмертними творами. Вогник, який ми передамо своїм дітям і онукам, для того щоб збулося ще одне пророцтво Кобзаря: «Наша дума, наша пісня/ Не вмре, не загине/ От де, люде, наша слава,/ Слава України!» («До Основ'яненка».).

Пояснення:

Answer 2

Спокійна ніч, наче виткана з срібла, огортає світ своїми темними обіймами. У вікно пробивається далека мелодія зорі, яка вказує шлях у невідоме, де час втрачає своє ставлення до земних справ. В цій нічній тиші я відчуваю велич і вічність, осідаючи в своїй душі як вічність стежок на небесному своді.

Сидячи серед зірок, я переглядаю сторінки книги, котра зберігає в собі слова великого кобзаря. Його мудрість та витончений поетичний склад заворожують моє уявлення. Кожен рядок, наче струна на кобзі, розгортається переді мною як відгомін давніх часів, вносячи гармонію в цей момент затишку та роздумів.

За вікном синя ніч лежить на лозах, спочиваючи в своїй таємничості. Місяць виглядає як сріблястий келих, що наповнюється магією та таємницею. В кожній краплині роси, в кожному задумливому погляді зірки, відчувається доторкання величі та безмежності.

І ось, читаючи слова кобзаря, я відчуваю, що сам стаю частиною цієї вічності. Мої думки вільно летять, як перлини на нитці часу, і я стаю свідком прекрасного танцю світла і тіні. Глибина моїх роздумів сплітається з безмежною просторовістю неба, а серце моє вдихає аромат вічності.

Так, у цей момент, в цій нічній ідилії, я відчуваю, що слова кобзаря не просто звучать, а оживають, набуваючи нового життя у моїй душі. І в цьому мистецтві вічності я відкриваю для себе справжню сутність поетичного дотику до вічного та невичерпного.