Question

I. Використовуючи поданий початок, у жанрі оповідання складіть розповідь про те, як маленький Тарасик ходив шукати залізні стовпи, що підпирають на обрії небо. У творчій роботі використайте діалог або пряму мову. Уведіть у речення звертання та вставні слова. Підкресліть їх. Маленького Тараса Шевченка вабив довколишній світ, у якому стільки незрозумілого, загадкового і дивного. Хлопчик виростав мовчазний, завжди замислений. Ніколи не тримався хати, а все бував десь на природі... Одного разу він пішов шукати залізних стовпів, що десь підпирають на обрії небо...​

Answer 1

Ответ:

З Шевченкового дитинства особливо запам’ятовується історія розвідування залізних стовпів, на яких тримається небо. Про ті залізні стовпи, мабуть, усі чули. Але наважився шукати їх тільки малий Тарас. Чумаки, які відвезли хлопця назад додому, поставилися до його пошуків добре. Але чи могли вони подумати, що все життя він шукатиме стовпи, на яких тримається небо на нашій грішній землі? Він ті стовпи відкриє і покаже, що на них тримається людина і людський світ. Він поставить їх в основу нової української літератури. Духовну основу. Він оспівував Любов і Красу, Добро і Правду, щоб ми зробили те своєю вічною піснею. Якою великою очисною силою мала пройти в народі його пісня, щоб у нелюдських умовах рятувати людину: «Умийтеся, образ Божий багном не скверніте!». І ніхто не допитувався: хто він такий, щоб учити

Answer 2

Маленький Тарасик бродив по полях і лісах, шукаючи залізні стовпи, які, за його думкою, підпирали небо на обрії. Тарасик був хлопчиком з великим уявленням, завжди замислений і мовчазний. Він ніколи не задовольнявся простими речами, а завжди прагнув знайти щось незвичайне і загадкове.

Одного разу, коли сонце вже почало заходити, Тарасик вирішив піти на пошуки залізних стовпів. Він відчував, що це була його місія, його призначення. Завдяки своїй безмежній впевненості в цьому, хлопчик вирушив у свою пригоду.

Тарасик перетинав ліси і галявини, оглядаючи кожен кущ і кожне дерево навколо себе. Він шукав сліди, вказівки, будь-які ознаки, які могли б провести його до залізних стовпів. Він був впевнений, що вони існують, і він знайде їх.

Після довгих годин пошуків, Тарасик вирішив зупинитися на маленькій галявині і задуматися. Він сів під деревом і почав роздумувати про те, як знайти залізні стовпи. В цей час здалеку до нього прийшов старий чоловік.

"Маленький хлопчику, що ти робиш самотній тут?" - запитав старий чоловік.

"Я шукаю залізні стовпи, які підпирають небо на обрії. Вони мають бути десь поруч," - відповів Тарасик, піднявши голову.

Старий чоловік посміхнувся і сказав: "Це дуже цікаво, маленький хлопчику. Але скажи мені, чому ти шукаєш саме залізні стовпи?"

"Бо вони загадкові та незвичайні, вони тримають небо на місці. Я хочу побачити їх своїми очима," - відповів Тарасик, дивлячись на старого чоловіка з захопленням.

Старий чоловік посміхнувся ще ширше і сказав: "Маленький Тарасику, ти маєш велику уяву і сміливість. Але знаєш, залізні стовпи - це не тільки фізичні об'єкти. Вони також символізують наші мрії, наші бажання, що тримають наше небо на місці. Але найголовніше, вони знаходяться у нашому серці."

Тарасик здивовано подивився на старого чоловіка. Він не очікував такої відповіді. Але він почав розуміти, що залізні стовпи - це не просто фізичні об'єкти, але й внутрішні почуття і бажання, які тримають нас впевненими і міцними.

"Дякую вам, старий чоловіку," - промовив Тарасик з повагою. "Тепер я розумію, що залізні стовпи - це не тільки зовнішні об'єкти, але й щось глибше, що тримає нас разом і допомагає нам здійснювати наші мрії."

І з цими словами, Тарасик повернувся додому, з новим розумінням і великими мріями у своєму серці. Він більше не шукав залізні стовпи на обрії неба, але він знав, що вони завжди будуть присутні в його уяві та мріях.