Вопрос задан 09.06.2023 в 16:35. Предмет Українська література. Спрашивает Бутаков Саша.

Есе на тему "чи актуальна в наш час поява нового образу Терентія Пузиря для якого гроші є найвищою

цінністю життя?"
0 0
Перейти к ответам

Ответы на вопрос

Внимание! Ответы на вопросы дают живые люди. Они могут содержать ошибочную информацию, заблуждения, а также ответы могут быть сгенерированы нейросетями. Будьте внимательны. Если вы уверены, что ответ неверный, нажмите кнопку "Пожаловаться" под ответом.
Отвечает Платонова Майя.

Ответ:

Терентій Пузир незрівнянно багатший від Герасима Калитки, центрального образу комедії “Сто тисяч”. Він уже досяг того, про що мріяв Калитка, – мати скільки землі, щоб і за три дні не об’їхати. “Княжество!” – із заздрістю вигукує Маюфес про землі Пузиря. – Ціле княжество!” Кілька економій, десятки тисяч овець, тисячі батраків – ось що приносить капітал Пузиреві. Він мільйонер, але прагне все більшого й більшого зиску.

Пузир нещадно експлуатує батраків, ганить економів за те, що вони на кілька копійок більше заплатили

за поденну роботу. У своїй жорстокості у визиску він радить економові взяти у селян землю в оренду і цим створити бідність, щоб були дешевші робочі руки. Він годує робітників гірше від собак.

Коли ж на прохання дочки Соні Пузир погодився дещо поліпшити харчі, то тільки на гарячу пору, щоб робітники не втекли. А пізніше можна й так харчувати, батраки не витримають, повтікають, а зароблені ними гроші зостануться в кишені хазяїна. “Отак розумні хазяї роблять!” – міркує Пузир. Так драматург вивертає називні хижацьку психологію капіталіста, розкриває способи його наживи, чим наочно доводить одну з причин трагічного

становища українського селянина.

Пузир і сам не знає, для чого йому потрібні капітали, не бачить він, де їх можна застосувати. Однак, маючи великі гроші, він шукає нових шляхів наживи І навіть погоджується заради цього переховати тисячі овець банкрута Михайлова, перепродує куплений у підісланої дружиною швачки в деш, іменин за низьку ціну дорогий халат, бо був заробіток – два карбованці за один.

Ставши мільйонером. Пузир за поглядами, мораллю залишився на рівні дрібного власника. Він маже чоботи дьогтем, а волосся оливою, ходить у латаному, старезному кожусі, їсть борщ і кашу, а щоб не йти в місті в ресторан чи буфет, бере в торбинку хліба і сала.

Психологія дрібного власника проявляється у багатьох вчинках Пузиря. Вона призвела капіталіста до смерті. Проїжджаючи своїм полем, Пузир побачив гусей, які скубли колоски пшениці, побіг за ними, впав і відбив нирки.

Усе життя його пройшло під девізом: “Хазяйство або смерть”. І смерть Пузиря є логічним завершенням “філософії” неймовірно скупого хижака.

Пузир далекий від громадських справ. Вражає читача його безкультурність. На пропозицію Золотницького вислати грошей на пам’ятник Котляревському Пузир цинічно заявляє: “Котляревський мені без надобності”.

А коли зайшла Мова про описані Гоголем степи, він цілком серйозно говорить: “Не знаю, я на степах у Гоголя не бував!” Розрахунок, антигуманність Пузиря проявляються навіть у ставленні до рідних. Він категорично відмовляється видати свою єдину дочку Соню за Калиновича, “учителишку”, а має намір поріднитися хай навіть з неписьменним, але багатим Чоботенком.

У змалюванні дикості Пузиря І. Карпенко-Карий досяг вищої форми комічного. Його образ викликає презирство, огиду читача і глядача. На жаль, цей класичний образ є дуже актуальним.

Сьогоднішні “пузирі” та їх “супутники” феногени і ліхтаренки несуть не менше лиха трудовому народові, ніж у часи Карпенка-Карого. Вони так само прагнуть до “стяжання без жодної іншої мети” у найскладніший для України час – становлення і розвитку її як самостійної держави. Відрізняються сучасні “хазяїни” від пузирів тим, що не землю “стяжають”, а готові її продати, вивезти всі її багатства за безцін, аби тільки набити тугіше власні кишені доларами. Горе у тому, що серед новочасних пузирів є багато високопоставлених чиновників.

Вони нехтують бідуванням трудового люду, і культура українська їм так же, як і Пузиреві, “без надобності”. Сьогоднішні пузирі ще чекають на свого сатирика.

Объяснение:

0 0
Отвечает нейросеть ChatGpt. Будьте внимательны, ответы нейросети могут содержать ошибочные или выдуманные данные.

Новий образ Терентія Пузиря, для якого гроші є найвищою цінністю життя, є досить актуальною темою в сучасному світі. Відношення до грошей і їх вплив на людей постійно еволюціонують, і з'явлення такого образу свідчить про певні виклики та проблеми, що характерні для сучасного суспільства.

Спочатку варто визначити, що розуміється під "грошима як найвищою цінністю життя". Це означає, що для Терентія Пузиря ніщо інше, окрім грошей, не має значення. Він вважає, що гроші можуть забезпечити йому щастя, задоволення, соціальний статус та всі інші аспекти життя. Однак, хоча такий образ може здаватися привабливим з певних позицій, він не відповідає дійсності і має свої недоліки.

По-перше, фокус на грошах як найвищій цінності може призвести до морального занепаду. Коли гроші стають основною метою життя, люди можуть втратити свою етику та цінності. Вони можуть бути готові зробити будь-які речі, навіть морально неправильні, лише для отримання більшої кількості грошей. Це може призвести до корупції, обману, експлуатації і загрози справедливості в суспільстві.

По-друге, покладання грошей на перше місце може призвести до соціального відчуження. Коли людина прагне лише наживи, вона може втратити здатність відноситися до інших людей з розумінням, співчуттям та солідарністю. Вона може занедбуват

0 0

Топ вопросов за вчера в категории Українська література

Последние заданные вопросы в категории Українська література

Задать вопрос